Всім привіт! Ми завжди говоримо: «Наші джерелята — неймові | Джерело. Дистанційна школа №1 в Україні
Всім привіт!
Ми завжди говоримо: «Наші джерелята — неймовірні учні»
Нажаль, кожен маленький українець сьогодні — це дитина війни на все майбутнє життя.
Сьогодні хочемо познайомили вас із нашою випускницею — Марічкою Колодій Marichka Kolodii
Її лист «з майбутнього зворушив всіх
Ми вирішили поспілкуватися з нею ближче.
Скажіть, в якому році Ви закінчили нашу школу і чи не шкодуєте, що навчалися саме на дистанційній формі?
— Я закінчила школу у 2021 році. Ні разу не шкодувала за перехід на дистанційку. Це було чудове рішення як і для мого навчання, так і для особистісного й емоційного розвитку.
Які головні переваги дистанційного життя і в якому році перейшли на нього?
— Перейшла у “Джерело” в 2019 році. Мені дуже сподобалось, так як навчання забирало в рази менше часу і я могла приділяти стільки годин школі, скільки потребувала. А інший час був на друзів, сімʼю і хобі. Вчишся де хочеш, ніхто не вимагає від тебе захмарних конспектів і немає однокласників. Я порівнювала себе сьогоднішню лише із собою вчорашньою. Лайк самооцінці
Марічко, як склалося Ваше життя після школи?
— Життя кардинально не змінилось, лише зникла незрозуміла хімія та фізика
Я вступила у ТНПУ на вчителя німецької мови, аби дійти до мрії студентства у Відні. Там хочу вивчати освіту, розуміти як вона створена і якнайкраще її вдосконалювати. Завдяки дистанційній школі мені легко дається навчання у ВУЗі і я дуже вдячна “Джерелу” за дисциплінованість і натхнення до навчання.
Ви наразі перебуваєте в Україні чи за кордоном ?
— Зараз я у Відні. Хочу отримати вищу освіту, і з нею повернутись додому.
Поділіться, що відчули, як почули про початок війни і перші сирени?
— Про війну мені сказав хлопець о 5 ранку по телефону. Я почула це і заснула, так як моя сонна логіка розуміла, що таке не може статись. Подруга розбудила мене ще раз і тоді я усвідомила масштаби ситуації. Коли ми сиділи у підвалі під першою сиреною — відчувала ті самі емоції, що і в нічних страхіттях та як дивилася страшні фільми. Але тут я вже не могла заспокоїти себе фразою “це лише сон” і “такого не буває, це лише придумали сценаристи”.
Ми читали Ваш меседж у майбутнє. Слова — в саме серце! Підкажіть, за що ви любите свою країну ?
— Дуже дякую! Чесно, Україну можна любити навіть на назву
Погодьтесь, вона шедевральна! Я люблю її за мову та історію, і за зусилля, які я докладала для їх вивчення. Люблю свій Тернопіль, озеро в центрі і каву з “Карми”. А ще ніколи не відмовлюсь від вокзалів, на які мене проводжають близькі друзі з різних міст і біжать за моїм потягом, поки не закінчиться перон.
Яка Україна через 10 років ?
— За 10 років сюди приїдуть мої однолітки з-за кордону з освітою, ідеями та досвідом. Ми зустрінемось із тими, хто вивчився тут і вони чудово знатимуть, що зараз потрібно Україні. Тут будуть неймовірні команди і проєкти. Я бачу наше майбутнє дійсно класним, і моє покоління точно над цим попрацює.
Побажайте щось нашим джерелятам, що зараз (як і ви) в інших країнах?
— Ваші почуття важливі і вони окейні. Бажаю вам прокидатись із думками “мені добре”. Ми на це заслуговуємо.
З таким молодим поколінням нічого не страшно! Вони є майбутнє нашої незламної країни!
Все буде Україна
