Маю думку, що арешт Медведчука та Суркова чимось пов’язані. | ✙Над пропастью кринжи✙
Маю думку, що арешт Медведчука та Суркова чимось пов’язані. І зараз розберемось, чому. Почнемо з Суркова.
З декількох джерел відомо: нібито відомого Суркова взяли, та й арештували. За розкрадання бюджетів на сепаратистські утворення в Україні.
Про що це говорить, якщо скласти все? В Росії утворились так звані «партія миру» та «партія війни». До першої належать, як не дивно, Песков, Мединський та Громов – фактично ціла «башта» в апараті Кремля.
Ви ж бачили заяви Пескова. Чули фрази Мединського про те, що обговорювалось на перемовинах. Все це сколихнуло Росію, а саме партію війни. Рупори пропаганди верещали, деякі (наприклад, Readovka) взагалі оголосили бойкот прес-секретарю президента РФ.
Та саме це ЗМІ є одним із головних майданчиків по розповсюдженню фейків та пропагуванню війни. Чітко видно: є певне угрупування, котре хоче продовження війни.
Ні, це не означає, що Україні потрібно йти на поступки перед партією миру. Але треба розуміти стан речей в таборі супротивника.
Висловлювання Кадирова, котрі йдуть врозріз зі словами Пескова та Мединського. Взаємні шпильки. Відсутність єдиної позиції. Все це починалось поступово і дійшло до того, що почались арешти вже вишезгаданного Суркова, а також пресинг відносно інших членів цієї «партії».
Так у Росії не дозволялись марші та акції на підтримку цієї війни саме з організацій, афілійованих з партією війни. Потім проходили обшуки в місцях, котрі спонсоруються цими людьми.
Те ж видавництво «Листва», яке живе на кошти олігарха Малофєєва. А кого він ще годував? Гіркіна та так звану «російську весну» в 2014 році. Гіркін, до речі, за тиждень до відвідин поліцією «Листви» читав там лекцію про війну в Україні. Вже про нинішню.
Сурков тут виступав певним ідеологом: робив товар, продаючи його Путіну. Посадивши своїх людей на потоки, він довго керував цим напрямом, аж до Нормандської зустрічі з Зеленським. Це вже після неї цього кадра відправили в опалу. Хоча навіть звідти він керував певними нитками російської еліти. Знов-таки, продаючи проекції ідей.
Так він продав ідею третього шляху для «ліберальної» публіки, а потім й для самого Путіна. Як? Говорячи про те, що Росії варто переглянути «Брестську угоду». Що й призвело до війни врешті-решт.
А відсутність на лінії фронту так званих «добровольців» з їх сторони також не є чимось дивним. Хоч ніби і оголошується офіційно, що союз добровольців Донбасу зі скрипом, але відправляє своє гарматне м'ясо туди. Але за інформацією того ж Гіркіна, ці вояки не можуть потрапити до своїх частин – їх не пропускає «прикордонна служба днр».
Та й взагалі активності не видно серед «донбаських» активістів відносно того, аби витрачати на війну своє силове крило. Це приводить до думки, що російська армія не готувалась до війни загалом.
Дивлячись різні доповіді зсередини Росії, ви побачите: вони дійсно вірили в те, що їх тут чекає кримський сценарій. Це все завдяки зусиллям російської корупції та лизоблюдства оточення. Сурков крав гроші на одному. Медведчук крав на іншому, а все це паразитувало на тому, що було надією російської армії.
А саме спонсорування коллаборантів. Забезпечення безперебійного проникнення та отримання влади в містах. Все це було їх надією. Та все це було розкрадене.
І Медведчука закономірно здали. А здати міг лише той, хто пропонує компроміси. Тут вам і поява Чалого (не посла в США) на перемовинах. Тут вам і заява Дубінського: виявили Медведчука за радіомаячком в кросах, котрі подарував... Льовочкін.
Чалий – людина Льовочкіна. Так само, як і інші люди, повязані з офісом президента, і чия поява останнім часом лише навела смуту серед воєнного кабінету. Тому й не дивно, що посадили Суркова – там, в свою чергу, Козак та партія страху хоче компроміс.
Поступово відбувається боротьба вже всередині Росії. Поки що вона носить холодний характер дій. Але не відправка силових угрупувань, таких як вже згадані СДД, та більшість кадирівців. Є певна загроза фрайкоризації Росії. Що, звісно ж, Україні на руку.
І ми можемо лише побажати, щоб цього було більше. Смачного, вороги.
