#58 Коли Україна на ринку праці перетворилась у Північну Корею | Critical HR

#58 Коли Україна на ринку праці перетворилась у Північну Корею?

В вакансіях почали писати "нам потрібен життєрадісний співробітник"
Ще може бути формулювання "щасливий", "усміхнений", "з приємним виразом обличчя"
(Скріни не робила, повірте на слово колегам, які мені їх скидали)

А ви впевнені, що у вас він таким залишиться?
А що ви конкретно як компанія робите, щоб він не просто зберіг такі здатності, а ще й примножив свій потенціал?

За пропрацьовані роки в сфері HR я бачила, як обесцінювалась експертиза, як спеціально не давали завдань, щоб розкрити потенціал, як застосовували мобінг, насильство та маніпуляції в комунікаціях.

Можна заперечити фразою "Він же зарплату отримує! Має бути життєрадісним!"
Я погоджусь, має.
Для деяких посад життєрадіснісь - це вміння оптимістично відповісти найвибагливішому клієнту. І це частина компетенції "комунікабельність".
Для інших - це оптимізм і почуття гумору, і це корпоративна цінність.

Та зазвичай компетенції/цінності проявляються сповна у звичайних буденних ситуаціях. Якщо ж історія виходить за рамки стандарту, присутній стрес, емоційний пресінг, жорсткі часові рамки - життєрадісністю і не пахне.

Тому є 2 варіанти:
Або обов'язково перевіряти стоксостійкість (і не на стрес-інтерв'ю, а через комплексний асесмент-центр).
Або розуміти, що для проявлення потрібних якостей потрібно забезпечувати сприятливі умови.
І давати право на помилку.
Бо ще не всю роботу можна автоматизувати.

Тотальної радості і усмішки незалежно від обставин можна вимагати тільки від машин.
В кожного є життєрадісність, але її ресурс бува вичерпується.
І якщо ви це будете розуміти - жити стане легше.