Про чортячу мову
-У тебе така гарна українська.І не скажеш, шо не місцева.Та ти чистіше говориш ніж я.
-На моїх очах ці кінчені у…и вбили маму та спалили хату. І до мене дашло - допоки ми будемо мати з ними бодай щось спільне, і воно ними нав’язане, війна не закінчиться.Ненавиджу їхній язик.Він вбиває.Ненавиджу нас, які цього не розуміють. Невже в кожного на очах мають когось з рідних вбити, щоб дашло? І не факт, що дойде. І тому війна якщо й закінчиться, то не надовго. Ці виродки знову прийдуть.
Зітхає.
-Он мій брат.Відмовився втікати разом зі мною. Працює на орків.Ну, як працює.Він фермер.Він їм платить, щоб вони його поле не трогали. І вони за гроші не трогають. І його жінку з дітьми теж поки не трогають. Але в селі мародерствують так, що немислимо. Виносять з вцілілих хат все - від ложок до простиньок. І люблять вбивати. Просто так. За косий погляд, за твій страх. Знаєш, вони не люди. А ти б хотіла розмовляти мовою чортів? От і я не захотіла.
Дівчина з Херсонщини. На базарі лохину продавала. Купила.
