В ці дні ми всі згадуємо анексію Криму. І ми, і вата. Хтось зг | Добровольчик

В ці дні ми всі згадуємо анексію Криму. І ми, і вата. Хтось згадує свій дім, до якого невідомо коли повернеться і чи станеться це за життя. Хтось тужить за могилами, що давно тягнуть і виговорити всі болі.
Хтось хотів "умєрєть в расії" і "камені с нєба ми на родінє" - але хто ж з них передбачав що камінь вода точить, а її відсутність робить це ще швидше.
Але ось цей текст, що зараз буде нижче, сильно зачепив, краще не скажеш, ніж Максим Єрьомін. Він, тобто текст, про всіх нас, про те, що ми вскладчіну всі несемо відповідальність за висновки, які ми так і не зробили. Допис у Максима з обмеженим доступом в фб. Але я публікую тут з дозволу автора:

"У мене є хобі, в останні дні лютого збирати скріни ритуальних дописів про Крим.

Як пиздуватої вати, так і патріотичного фейсбучіка. Репортажі дурналістів, виступи ригів і книги графоманів. У всіх є джерела та інсайти. Які мене дуже смішать. Дуже

Всі вони точно знають відповідь на питання "хто здав Крим" .
Риги звичайно прагнуть перевести стрілки. І у них це непогано виходить.
А дурналісти, ломи, і всяке, хочуть знайти просту відповідь на дуже складне питання. При чому вони не хочуть зрозуміти причини, а просто хочуть призначити крайнього, бажано одного, ну так простіше. Чим свідомо і несвідомо підіграють ригам.

Вони вчергове мусолять ту стенограму РНБО, яка ні про що не розкаже, знов згадують про мітинг, який нічого вже не вирішував, знов збирають легенди якихось генералів, про те що росіяни діяли навмання, що можна було відстояти півострів, знов і знов.

Вони не розуміють головного, що анексія Крима відбулась не зимою 2014 і навіть не в грудні 2013, коли вже почався останній етап операції. Все це тривало роками, в різний спосіб. З початку, культурно, потім ідеологічно, політично, і тільки в фіналі військово.
Дуже складно вибудувати весь історичний ланцюжок. Простіше сказати, у всьому винен Турчинов.
З боку опзж, мені дуже подобається Шуфрич, який носить скрізь тезу "пока мы были властью, Крым был украинский" і чим частіше він це каже, тим більше людей в це вірить. Але ж Нестор Іванич, ми то з вами знаємо, який ваш особистий внесок

Але колись прийде час і я теж напишу книжку про ті події, про роль "українського вибору", Медведчука, Суркова і того ж Шуфрича. Про те, як партія регіонів роками топтала електорат в Криму і свідомо сепарувала його від України. І що остання крапля була взагалі не політична, але це секрет.

Складніше за все, буде визнати, що в цьому винна слабка і немічна держава, яка за 23 роки не змогла вибудувати захист суверенітету, ні військовим шляхом, ні економічним, ні культурним.
Нажаль ми не робимо висновків.
Окрім декомунізації, потрібно було провести публічний трибунал, над всіма регіоналами, когось посадити, когось відпустити, але всі вони мають бути засуджені за державну зраду. Не буде покарання, не буде і вивчених уроків. І все буде повторюватись.

А книга буде, і з подіями, про які не відомо, і з прізвищами дійсно "крайніх". І цікаво буде там побачити мою колекцією дописів тих хто сидіти давно повинен і тих з кого поржати можна, через їх експертну думку.

Помста - це страва яку подають холодною.

До речі про крайніх, Анатолій Могильов, очільник АРК, який передавав ключі від кабінету росіянам, живе спокійно в Києві і ходить на інтерв'ю. Поки всі ці уроди не будуть покарані, толку з цієї країни не буде.

Так і будемо по колу ходити. 30 років вже ходимо. Мало мабуть"
(с)