​​Випадково зустрів типа, з який мені в 19-му доводив що Зелен | Печера Дракона

​​Випадково зустрів типа, з який мені в 19-му доводив що Зеленський - єдине можливе майбутнє. Розмова вийшла феєрична.

Я: Як ти?
Він: Паршиво. З роботи звільнився, бо призовуть. Сиджу вдома, нікуди не ходжу. По вулицях ТЦК лазить. А ти?

(Я у цивільному)
Я: Та нормально. Взагалі не боюся ТЦК. Маю стабільний заробіток. Годують. Забезпечують спецодягом. Можу у відпустку поїхати за кордон. Маю право вільно носити зброю.
Він: Щось не збагну... А ти хто?
Я (регочу): Військовий я. Молодший сержант ЗСУ.

(Пауза)
Він: І на війні ти був?
Я: Звісно. 72-а бригада ім. Чорних запорожців.
Він: Так тебе ж убити могли!
Я: Могли. Багато чого могло статися. На заводі мене могло ударити током, я міг впасти з верхніх ярусів, могло задавити вантажем. У бізнесі я міг попасти на великі гроші. ДТП, аварії - від тебе не залежить коли і з ким це станеться. На фронті теж живуть.

Він: Але ти не вдома.
Я: Багато хто не вдома. У когось і дому вже нема. А у когось домівка вже друга і третя. Війна, знаєш...
Він: Але ти колись повернешся. І що буде вдома? Роботи не буде.
Я: Не буде. То правда. Все доведеться починати з нуля. Але досвід не проп'єш, хто має голову і руки - не пропаде. Крім того зараз я маю десятки побратимів-фронтовиків. Комусь допоміг я, хтось допоможе мені - підкаже, направить. Виникнуть ветеранські організації. Свій до свого по своє - вичухаємося. Фронтові побратими - велика сила.

Він: Війна - війна... Коли вона закінчиться?!
Я: Не знаю. Але я працюю над цим. А ти?

Він не відповів. Просто пішов - далі ховатися від ТЦК. Пішов і я - наближувати завершення війни.

Кожен обрав собі свій шлях. кожен зробив свій вибір. Майбутнє від Зеленського, обране ними для нас у 2019-му, вирує у всій красі.