Я закинув освіту і вирушив у Гімалаї. Там я став монахом і п | Думи | Метакритичність 🇺🇦🍉
Я закинув освіту і вирушив у Гімалаї. Там я став монахом і почав займатися медитацією.
Ми живемо у надзвичайно зайнятому світі. Ведемо шалений темп життя, голова завжди чимось зайнята, і ми безупинно щось робимо.
Пропоную на хвильку задуматися і згадати, коли ви востаннє нічого не робили.
Всього лише 10 хвилин. Коли я кажу нічого не робити, я справді маю на увазі нічого.
Тобто, жодної пошти, смс-ок, інтернету, телевізора, мессенджерів, їжі та читання.
Не згадуючи минуле і не плануючи майбутнє.
Незвично, правда? Ми говоримо про розум.
Розум - це найцінніший та найважливіший засіб, за допомогою якого ми відчуваємо кожну мить життя.
Розум допомагає нам бути щасливими, задоволеними, емоційно врівноваженими особистостями.
Водночас, він робить нас добрими, розсудливими і тактовними у спілкуванні з іншими людьми.
Це той самий розум, завдяки якому ми сконцентровані, творчі, невимушені та старанні у всіх своїх справах. І НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЦЕ МИ ЗОВСІМ ПРО НЬОГО НЕ ПІКЛУЄМОСЬ.
Ми проводимо більше часу, піклуючись про машину, одяг чи волосся, ніж - ну добре, може й не волосся - але ви мене зрозуміли.
Як наслідок, дістаємо стрес.
Розум крутиться, наче барабан пральної машинка, набираючи оберти, накопичуючи складні та заплутані емоції.
І ми справді не знаємо, як із цим справлятись. Найгірше, що ми настільки розгублені, що більше "не існуємо" у світі, де живемо.
Ми пропускаємо найважливіші для нас речі.
Найжахливіше, що всі вважають, що таким є справжнє життя, і ми повинні пристосуватися до нього. Але насправді все має бути зовсім не так.
Коли я вперше пішов на заняття з медитації, я, як і більшість людей, гадав, що це "знеболювальне" для мозку.
Якщо ви нервуєте, то маєте трохи помедитувати.
Я ніколи не думав, що це може стати запобіжним засобом, аж поки мені не виповнилося 20. Тоді в моєму житті за короткий час сталися деякі події, справді серйозні події, які перевернули життя з ніг на голову.
Раптово мене сповнили думки та суперечливі емоції. Я не знав, як їх подолати.
Мене часто питають, чого я навчився будучи монахом.
Ну, загалом багато чого змінилось.
Погодьтеся - якщо ви монах, який дотримується целібату, то багато-що змінюється.
Але є дещо інше.
Життя монаха навчило мене цінувати та усвідомлювати теперішню мить життя.
Це означає не літати в думках, не відволікатись, не відчувати негативних емоцій, а натомість вчитися жити тут і зараз, вчитися бути розсудливим, вчитися жити теперішнім моментом.
Ми так недооцінюємо саме теперішню мить життя.
Вона здається такою звичайною. І водночас ми так мало перебуваємо у теперішньому моменті, що він, навпаки, стає незвичайним.
Нещодавно Гарвард опублікував одне дослідження, у якому йшлося, що в середньому 47 відсотків часу ми думаємо.
Сорок сім відсотків.
Саме тому, що ми стільки літаємо в небесах, ми почуваємося нещасними. Наше життя коротке, тому проводити майже половину свого життя у думках і почуватися нещасним, це взагалі, на мою думку, трагічно.
Особливо якщо ми можемо якось цьому зарадити, коли є позитивні, дієві та доступні, науково підтверджені прийоми, які роблять розум здоровішим, розсудливішим та більш зосередженим.
А найбільша його перевага у тому, що він займає лише 10 хвилин на день, а впливає на всі аспекти життя. Але треба знати, як це правильно робити.
Потрібно тренуватися. Потрібна інструкція, як навчитися бути більш зібраним.
По суті це і є медитація. Вона знайомить нас із теперішньою миттю.
Але ми мусимо знати, як правильно нею займатися, щоб отримати найкращий результат. Ось відповідь, навіщо існує медитація.
Адже більшість людей гадають, що медитація прагне зупинити думки, приборкати емоції, контролювати розум. Насправді все зовсім по-іншому. Медитація має на меті зробити крок назад, чітко усвідомити свої думки, спостерігати за тим, як з'являються та зникають думки та емоції, без суджень, із розслабленим та зосередженим розумом.
#медитація
