Богдан Кротевич

2023-05-28 22:52:13 Officer's notes pinned a photo Відкрити / Коментувати

2023-05-28 22:48:48 Я нагадую , що в нас є агентурна мережа , яка вже дає результат. Тому приєднуйтесь. А поки «СВО» продовжує йти по …. Відкрити / Коментувати

2023-05-28 22:18:31 Відкрити / Коментувати

2023-05-24 13:25:27 «Ми готуємось до повстання у Білорусі, бо воно відбудеться. Потрібно бути готовим підтримати війська, які вестимуть операцію проти Лукашенка», — заявив польський генерал та колишній заступник міністра оборони Вальдемар Скшипчак в ефірі Polsat. Відкрити / Коментувати

2023-05-22 18:31:30 Форма расейских военных и полиции актуальна при работе дрг. С одной стороны противник не может по тебе открыть огонь, пока не будет уверен свой ты или чужой, а это он сможет узнать только при проверке документов( которые кстати легко подделать). С иной стороны , дрг знает что любой другой военный рф или полицейский в данном районе - враг. Соответсвенно при приближении противника и благоприятных условиях враг уничтожается . Третья сторона, которую невозможно избежать - паника. Параноики будут убивать друг друга , даже при отсутствии диверсантов в их районе. Опять таки помню что меня читают спецслужбы рф и довожу до них проблематику на пока родном для них языке, с которой они ничего не смогут сделать . Шутки шутками но кстати Жыве Беларусь Відкрити / Коментувати

2023-05-22 13:56:34 Відкрити / Коментувати

2023-05-22 13:53:51 А ви типу думали що про Бєлгород то жарти?) Відкрити / Коментувати

2023-05-20 18:00:04 Рік і дев’ять років.
Я часто замислююсь про те, чи міг би я уявити собі ситуацію в якій перебуваю, рік тому, або дев’ять років тому. Постійно приходжу до висновку що всесвіт непередбачуваний як настрій розпещеноі дитини. Дев’ять років назад я не міг уявити обставини в яких ми опинились рік назад під час оборони Маріуполя, не міг уявити перебіг подій оборони Азовсталі. Рік назад, потрапивши в полон, не міг уявити обставини в яких опиниться бригада зараз. Сидячі перед рідними загиблих та полонених побратимів, я замислююсь де той логічний ланцюг подій який привів мене сюди. Комплектація бригади, оборонні дії/ наступальні дії, політичні інтриги, стратегічне бачення, відстоювання честі та чистоти імені підрозділу, тисячі полонених побратимів, кілька тисяч рідних цих самих побратимів, відсутність командира на якому тримається майже все. В якийсь момент ти згадуєш що ти людина, звичайний військовослужбовець. Не кадровий військовий, а доброволець, який просто розуміє що так треба для країни, так треба для підрозділу, так треба для побратимів. В цей момент тобі просто х*уярять по моралі ті, хто дозволяє собі ніх*я не робити, відпочивати, закривати особисті питання, взагалі класти на війну. Паралельно ще фразочки типу « приділи увагу собі». Серйозно? Безліч наших друзів не дожили і до 25 років і віддали життя за Україну. Безліч дітей загинуло по всі краіні не доживши і до 5 років. Через декілька місяців їх згадають лише їх рідні, якщо вони залишились в живих.
А ти? А ти повинен ненавидіти себе за думки про слабкість . Ти занадто багато віддав себе заради цієї справи, щоб потім сказати «достатньо». Саме так , занадто багато. Вибір закінчується тоді, коли ти прийняв рішення. Рішення не бути покидьком. Певно через це рішення так багато офіцерів , сержантів і солдат залишаються в Азові і їб*ашать. Певно через це рішення вони не звертають уваги на своє здоров’я, свої побутові та цивільні проблеми. Вони їб*ашать за тих хто в полоні, за тих хто загинув, за тих хто живий, за своє рішення. За мертвих, за живих і ненароджених. Це маршкидок на виснаження і с*ка ми його подолаємо. 9 років, один рік, сотні років - пох*й. Все одно, якби в нас була можливість повернутись і зробити вибір ще раз, ми би пройшли цей шлях ще раз. Відкрити / Коментувати

2023-05-05 18:42:58 Сьогодні, 5-го травня, ми відзначаємо 9-ту річницю від дня заснування «Азову». Підрозділу, який звільняв Маріуполь, Широкине, Павлопіль, Комінтернове, Лебединське. Бився в Іловайську, Мар'їнці, Красногорівці. Постійно виконував завдання із контрбатарейної та контрснайперської боротьби на фронті. 8 місяців обороняв Світлодарську дугу. 86 днів тримав оточений ворогом Маріуполь.

Рік тому вороги ховали «Азов». Впевнені в тому, що підрозділ, від однієї назви якого у них роками виступав холодний піт, ось-ось зникне назавжди під руїнами «Азовсталі». Проте вони раділи завчасно.

«Азов» не тільки не зник, але став ще сильнішим, досвідченішим та загартованішим. Ми зростаємо, набираємо нових бійців, відточуємо навички і не збираємось зупинятись.

Командування бригади вітає з цим визначним днем весь особовий склад, а також усіх колишніх бійців «Азову», які сьогодні служать в інших підрозділах українського війська, і знищують противника на найгарячіших напрямках фронту. Це свято й кожного з них.

У в'язницях ворога досі знаходяться понад 700 азовців. Тих, хто, боронячи Маріуполь, відтягував на себе сили противника від Києва, Харкова, Миколаєва. Хто з вкрай обмеженим боєкомплектом, без медикаментів та їжі продовжував нищити окупантів. Хто рятував життя в підвалах «Азовсталі». Хто бився до кінця і виконав наказ.

Кожен із них — частина нашого серця. Нашої родини. Нашого братерства. І кожен із нас нині тримає свою ділянку фронту, виконуючи поставлені завдання, заради них. Заради тих, хто не може сьогодні стояти з нами поруч в одному строю. Хто не може привітати побратимів та отримати привітання від рідних. Без них цей урочистий день має гіркий присмак.

Але для сміливих, справжніх та вірних, котрі обирають честь та мужність, завжди приходить новий світанок.

Світанок свободи, окроплений кров'ю воїнів, які віддали свої життя за те, щоб інші могли побачити ці перші промені сонця над вільною Україною.

Так буде. Ми повернемо наших братів та сестер з полону. І святкуватимемо разом.

9 років «Азову». Лише світає. Відкрити / Коментувати

2023-05-03 17:44:43 Відкрити / Коментувати