ніхто не згадає тобі
що все поза тим починається як
стихає останнє слово
що завжди йде за тобою
"я говорю до живих і до мертвих" — міддю глухо дзвениш і не можеш ущухнути
і повторюєшся повторюєшся:
змовкати страшно
перед тим як осісти в намул
слово останнє сказало як гарно
бути іржавим дзвоном без калатала
лежати в траві і слухати бджіл
що в тобі дзвенять
