Олена Зеленська | Olena Zelenska

2024-04-05 19:24:22 Завдання вчителів у XXI столітті – не захищати дітей від реальності, а навчити жити в новій реальності. Тож головне питання сучасної освіти – як дати дітям м’які навички, соціальні та емоційні. Допитливість, комунікабельність, креативність допомагають і вчитися, і жити, тож їх розвиток має бути частиною навчальної програми.

Такої думки дотримується Андреас Шляйхер – директор директорату освіти та навичок ОЕСD. Це міжурядова організація, що сприяє покращенню економічного та соціального добробуту людей у світі.

Його ще називають «освітньою суперзіркою», бо консультує уряди по всьому світу та заснував міжнародний рейтинг якості освіти PISA, що дає країнам змогу порівнювати знання своїх учнів. Як видно з тез, наведених вище, пан Шляйхер розглядає сучасну освіту як дещо більше, ніж відвідування уроків, – як підготовку до життя, для чого важливі не оцінки, а розвиток особистості.

Сьогодні мала приємність зустрітися з ним під час візиту пана Шляйхера до України, де він бере участь у форумі «Реформування старшої профільної середньої освіти».

Разом із міністром освіти і науки України Оксеном Лісовим подякували OЕCD за співпрацю, зокрема за спільний план дій, підписаний Міністерством освіти і науки України та Організацією економічного співробітництва та розвитку у 2023 році, а також за експертну підтримку реформи «Нова українська школа» та реформи професійно-технічної освіти.

Окрема подяка – за підтримку моєї ініціативи: пан Шляйхер був одним зі спікерів першого Саміту перших леді та джентльменів у 2021 році, коли ми лише започатковували спільноту, яка нині стала глобальною платформою для співпраці.

Нині освіта, без перебільшення, стратегічно важлива для України. Це компонент нашої загальної стійкості. Наші діти ходять до школи й навчаються навіть під час війни, і це безцінно. І для них, і для країни. Це наш потенціал і сила, які закладаються зараз.

Адже нам потрібно підтримати ментальне здоров’я всіх, хто навчається й навчає. Саме для цього впроваджуємо проєкт «Психосоціальна підтримка та психологічна допомога на всіх рівнях освіти», щоб учні здобули знання про власну психіку та психологію, про самодопомогу – якраз ті м’які навички, на яких робить акцент пан Шляйхер.

Сподіваємося на його досвід та співпрацю і в цьому завданні. Україна прагне зберегти своїх дітей і фізично, і ментально. Попри досвід війни дати їм силу жити, розвиватися й бути щасливими. Відкрити / Коментувати

2024-04-04 18:56:41 Якщо незряча людина вирушає до відділення банку, для неї добре було б знати заздалегідь, що там є тактильна розмітка. Щоб бодай потрапити всередину.

Коли людина в кріслі колісному їде до торгового центру, їй критично важливо знати, що там є пандус і відповідно облаштована вбиральня.

А якщо в магазині побутової техніки консультант володіє жестовою мовою, для людей із порушеннями слуху це означає, що вони таки придбають потрібне.

Знати заздалегідь, що ти можеш скористатися послугою, надважливо для різних людей. Щоб не марнувати час. Щоб почуватися, власне, бажаними відвідувачами, адже безбар’єрність – це основа гостинності.

Оцінити рівень безбарʼєрності кав’ярні, магазину чи іншого закладу можна, заповнивши чекліст «Місто без меж: заклади». Про вхідну групу, автопарковання й місце для велосипедів, про наявність укриття та зручність меблів – у короткому опитувальнику експерти ГО «Безбарʼєрність» і «ЛУН Місто» зібрали найважливіші питання доступності.

Прилучитися до ініціативи та заповнити чекліст – справа кількох хвилин. А от зібрана інформація надважлива, бо допомагає зробити простір комфортним для всіх.

Отримані дані про заклади поповнюють інтерактивну мапу «Місто без меж», на якій уже позначено безбар’єрні публічні локації, міську інфраструктуру й житлові будинки. Відкрити / Коментувати

2024-04-02 15:57:05 Відкрити / Коментувати

2024-04-02 09:52:21  Сьогодні у світі одягають блакитне на знак підтримки людей із розладами аутистичного спектра (РАС). Саме цей колір є символом Всесвітнього дня обізнаності про аутизм.
 
Аутизм не лікується, бо це не хвороба, а комплексний стан. Людина з аутизмом дещо інакше сприймає світ. Її нервова система та мозок працюють у незвичний для більшості з нас спосіб.
 
 У публічних просторах, особливо тих, де люди відчувають підвищене стресове навантаження, наприклад, на вокзалах, у поліклініках чи навіть у торговельному центрі, можлива альтернативна комунікація, яка буде комфортною та зрозумілою для людей з аутизмом.
 
Це спеціальні картки, що містять текстовий опис та піктограму, яка схематично зображує відповідну дію чи прохання. Наприклад:
 
 текст «іди за мною» разом із зображенням людини, яка бере за руку іншу людину, – це картка про можливість отримання допомоги;
 
 текст «стійте тут», біля якого піктограма з людиною та рукою, що вказує на зупинку.
 
Це – приклади з рекомендацій, які ще до повномасштабного вторгнення розробляли українські фахівці для посібника «Доступність аеропортів», створеного в межах ініціативи «Без бар'єрів». І хоча поки, на жаль, наші аеропорти зачинені, картками для альтернативної комунікації вже можна користуватися в інших сферах.
 
Усі ми іноді неуважні, не виспалися, не можемо сконцентруватися. Або просто розгублені, адже вперше на вокзалі чужого міста і ніяк не вдається зорієнтуватися. Тому пам’ятаймо, що простір або сервіс, адаптований для людей з нейровідмінностями, – він не лише для них, він стає зручним для всіх. Відкрити / Коментувати

2024-03-31 11:39:04 Відкрити / Коментувати

2024-03-30 21:35:40 Екскурсія фабрикою-кухнею в Бучі, Київщина. Занурились у технологічні процеси приготування страв, щоб на власному досвіді переконатися в ефективності цього нового для України формату. Відкрити / Коментувати

2024-03-29 20:01:09 Відкрити / Коментувати

2024-03-22 20:13:42 Побувала сьогодні в Центрі захисту прав дитини – провела тут зустріч із Генеральною секретаркою Ради Європи Марією Пейчинович-Бурич і міністеркою закордонних справ, освіти та спорту Ліхтенштейну Домінік Гаслер.

Обговорювали повернення українських дітей, яких викрадає Росія. Наголосила: маємо тиснути на агресора, щоб якнайшвидше повернути додому депортованих дітей. А ще – шукати інструменти, які зупинили б цей злочин.

Адже кількість викрадених зростає, Росія відчуває безкарність. І лише спільно можемо це припинити. Відкрити / Коментувати

2024-03-21 14:18:02 Шкарпетки, що на мені, – незвичайні. Це роботи Ніколь Ляпустіної, Софії Жук та Марії Гуменної – мисткинь, які творять у художній студії Олі Ставникович. Ця майстерня працює з митцями, які мають синдром Дауна та РАС. Вони, наприклад, уже не раз долучалися до прикрашання традиційної ялинки на вулиці Банковій у Києві.

А цього разу ми спільно підтримуємо міжнародну акцію #lots_of_socks, присвячену сьогоднішньому Всесвітньому дню інформування про людей із синдромом Дауна.

По всьому світу люди надягають різні шкарпетки – так вони підтримують тих, хто має додаткову хромосому у 21-й парі.

Таку додаткову хромосому має Ніколь, одна з авторок шкарпеток. Але визначає дівчину не вона, а унікальний «пазликовий» стиль, завдяки якому роботи художниці впізнавані та були представлені на аукціонах у Чикаго й Варшаві.

Софія, її колега, окрім мистецтва займається тенісом, карате та бальними танцями. Марія, третя художниця, має дуже потужний внутрішній стрижень – у студії Олі Ставникович вона створює цілі світи за допомогою фарб і полотна.

Сьогодні на їхньому прикладі я хочу нагадати: людьми нас робить не відсутність чи наявність ментальних порушень, не точна кількість хромосом. Людьми нас робить прийняття інших – без упереджень, із повагою. Всі ми різні. Та всі ми рівні. Маємо бути рівними у своїх можливостях. Відкрити / Коментувати

2024-03-20 17:09:29 Спортсмени рахують перемоги, а не поразки. Людина, що самотужки долає підйом на гору, пишається своїм досягненням. Тоді чому й досі на адресу жінки, яка самостійно виховує дитину, ми чуємо «мати-одиначка»? Та й «батько-одинак» звучить не краще.

Ці принизливі терміни асоціюються з фінансовими труднощами, відсутністю підтримки, проблемами з вихованням і зрештою таврують людину як таку, яку залишили саму з дитиною чи дітьми.

Ідеться насамперед про повагу.

Відчуйте різницю між грубим «одиначка / одинак», коли акцент робиться на відсутності партнера, і шанобливим «мати / батько, яка / який піклується про дитину самостійно», коли на перший план, незалежно від статусу й обставин, виступають сила та досягнення людини.

Час відмовитись від упереджень. Бо й досі вважається чимось незвичним і неправильним сам факт існування одинокої матері або одинокого батька (такі варіанти формулювань, до речі, хоч і не найбільш коректні, але допустимі). А насправді причин, з яких жінки та чоловіки виховують дітей самостійно, безліч: втрата партнера, самостійне усиновлення тощо.

Більше про толерантне спілкування читайте в «Довіднику безбар’єрності» – посібнику із сучасної етики взаємодії. Відкрити / Коментувати