Запитують — чому Фрайкору немає на мітингах по Стерненку? Ті, | ФРАЙКОР ✙

Запитують — чому Фрайкору немає на мітингах по Стерненку? Ті, хто знайомі добре з нашою діяльністю та історією, не вдаються в це питання, але інша частина хоче отримати відповідь. У Стерненка зараз важкий час, його закрили за надуманою чи не надуманою справою. Насправді для нас це важливо, адже не бачимо нічого поганого в тому, що він міг повозити сєпара в багажнику чи що в період 2014-2015 років вважав за правильне тримати в себе нелегальний пістолет Зоракі. Це правильні діяння, хоча, можливо, зараз він їх соромиться. Це дії, за які, як ми вважаємо, варто підтримати людину, адже здійснювалися вони з патріотичних переконань. Але Стерненко каже, що він цього не робив і справа зшита мусорами, і тут також варто вступитися за людину, яка потерпає від поліцейського свавілля. І, як ми розуміємо, саме через це люди вийшли на мітинги для його підтримки.

Але були тяжкі часи і в нашої організації, коли 15 вересня 2019 року більшість її членів були або затримані, або жорстоко побиті поліцією. Тоді знайшлися ті, хто нас підтримав, і ми завжди будемо пам’ятати про тих, хто це зробив. Але набагато більше було тих, хто хотів, щоб нас посадили і серед них виявився і Стерненко. Щобільше, він продовжував дотримуватися цієї позиції через десять днів, коли вже було зрозуміло, що до подій з побиттям малолітнього прихильника ЛГБТ (а ще, як згодом виявилося, прихильника Шарія) ми відношення не маємо, а поліція вже причину, за якою вирішила штурмувати наш офіс і побила майже сотню людей (в тому числі велику кількість випадкових перехожих) назвала вже наступним чином: «Якщо люди починають розказувати поліцейським, що вони такі самі, як і ті учасники параду, природно, що поліцейському це не подобається, він на службі знаходиться. Чого його ображати, того поліцейського? Ображати їх почали. Жорстко ображати. Ті щось відповіли. А далі почався конфлікт» (слова тодішнього начальника ГУНП в Харківській області Сокуренка на наступний день після вище згаданих подій). Тобто, коли було зрозуміло, що дії поліції, яка без причин побила майже сотню людей і затримала 18 осіб, ні сам Стерненко, ні більшість сьогоднішніх борців з поліцейським свавіллям не вступилися за нас, не виходили з нами на мітинги, не приходили на суди до несправедливо затриманих хлопців, адже 2 наших бійців — учасники бойових дій. Вони були звинувачені в нападі на працівників поліції біля нашого офісу, хоча хлопці самі постраждалі, та зараз ДБР навіть вручила підозру одному з поліцейських, якого впізнали серед учасників нападу на наш офіс, але справа проти хлопців була зшита, щоб хоч якось поліцейські могли виправдати те масове побоїще і затримання на вулиці Римарській. Зрозуміло, що тоді, коли всіх, хто хотів, могли розібратися в тій ситуації і зрозуміти, хто правий, а хто ні, то Стерненка це явно не цікавило, як і багатьох тих, хто його підтримує сьогодні. Адже поліцейське свавілля — це тільки тоді, коли б’ють і саджають ідеологічно близьких тобі, а коли поліція б’є і саджає «ультраправих» — то можна і порадіти цьому, і підтримувати їх. Тож всі ті, хто розкидаються такими фразами як «всі хто вважають себе націоналістами, повинні підтримати Стерненка», де були ці «справжні націоналісти» у вересні 2019?

Залишайся Стерненко в націоналістичному таборі, ми б його з радістю підтримали, але людина вирішила обрати медійність і гроші та зрадити ідею, до того, кидати каміння в тих, з ким ще вчора дотримувався однієї ідеології, тож нехай не розраховує на підтримку справжніх націоналістів. У нього є «нові друзі» по ідеології, нехай вони його витягують з тюрми, а ми будемо допомагати справді гідним людям.