Гедонізм в буддистському стилі
Упродовж всієї історії людства насолода життям була розкішшю, яка доступна одиницям. Що там казати, навіть базові потреби були доступні не всім.
Еволюційно, для нашого мозку, отримання чуттєвих та культурних насолод рівноцінно успішності. І це було так, 200 років тому для 99% населення із розваг були тільки балачки з односельчанами, секс, алкоголь (не дуже якісний), культурно-релігійні заходи (тусовки на селі) і... все? Інколи «смачна» їжа (просто якесь м'ясне блюдо). Ніякого Нетфліксу, торгових центрів і ресторанів.
Але зараз все не так, доступ до фізичної та культурної насолоди вже не є ознакою успішності. Ми стали набагато успішніші у вдоволенні наших потреб, тому тепер насолода стала потребою.
А справжнє задоволення можливо тільки якщо ти готовий у будь-який момент відмовитись від нього. Інакше воно рано чи пізно трансформується у залежність. І його буде потрібно все більше і більше. Але такої радості, як була, вже не досягнути.
Коли насолода стає потребою, ми втрачаємо можливість радіти тому, що у нас є. І так само мучимось, що у нас немає нового телевізора, як 200 років тому мучились, що немає теплого взуття, ніби це одне й те саме.
Гедонізм в буддистському стилі — це задоволення, що не перетворюється на «потребу». Це вміння розділити ці речі і пам'ятати, що є головним.
телеграм
: gluzdua
