2022-06-12 19:52:24
Коли люди мені пишуть чи дзвонять з питанням, чим можна допомогти людям, яких наш циганській табір знаходить по деокупованих селах, я не відмовляю ні в переліку потреб, ні в контактах.
Натомість із журналістами все не так.
Коли я чую: «Це вас турбує (назва), дайте контакти людей, ми хочемо зробити сюжет», - я, як кажуть на Донбасі, замерзаю.
Справжня журналістика - товар дуже вартісний. Справжній журналіст поїде і знайде все сам навіть по неповних даних, бо в цьому суть. Натомість більшість обирає простий шлях: знайти мій телефон і «взять» контакти. Причому спочатку дзвонить якийсь хер пойми що за редактор, який просто щось почитав у фб і побіг до начальства показать: «Дивіться, я знайшов гарну історію»… Знайшов, блд... Не виходячи з фб.
Потім починають наярювать мені за контактами з дибільним формулюванням «ну ви ж розумієте, що люди мають знать…» Які люди? Що знать? Вам потрібен репортаж, за який ви отримуєте зарплатню. Розумію. А я до чого? Мені не дуже хочеться, щоб ви вкотре змушували людей пережити горе просто заради репортажа і потім про них забували.
Звісно, я не вирішую за людей, чи треба їм спілкування з журналістами. Я в них перепитую. Однак «спитайте прямо зараз, бо нам нужно срочно» мене не торкає. Подзвоню тоді, коли домовлявся з людьми про зв’язок по ділу, бо часто зв’язок гівняний. Поясню їм ситуацію. Захочуть - дам контакти. Але лобіювати не буду.
З лютого все зовсім по‐іншому. Справжній журналіст знайде свій сюжет і без мене. Не так. Шукайте без мене. І ще, шановні журналісти: не роздавайте мої телефони. Перепитуйте. Це закінчиться погано, коли дізнаюся, що хтось дав комусь без дозволу.
Я задовбався відповідати на нахєр непотрібні дзвінки й виловлювати серед них ті, які вкрай необхідні. І хоча пост написаний вкрай зрозуміло, передбачаю, що знайдуться ті, хто прочитає сракою. З цим нічого не зробиш.
Гарного вечора. Mordor must die
807 views16:52
Г
