Чому автобус, на лобовому якого пише "Щасливе Майбутнє" рушаючи з шляховим листом, раптом заїжджає у непроглядний туман невідомості і звертає не у нашому напрямку?
Не раз їдучи у подорож та займаючи м'яке сидіння позаду водія, в мою голову закрадається сумнів у точці прибуття.
Мені точно ТУДИ треба?
А можливо, якби на табличці писало "Невідоме, але цікаве" мені було б спокійніше, адже саме невідомість криє в собі момент несподіванки і можливостей.
Можливо...
Але, поки ми сідаємо позаду водія, а не беремо кермо в свої руки, маша мапа життя завжди буде таїти конкретні, але не залежні від нас цілі.
Лише тоді, коли спітнілими від страху долонями вхоплюсь за кермо, та сама натисну на газ з вимкненим навігатором, я буду впевнена, що точка призначення не в тумані, а в моїй мрії і лише тоді вона стане досяжною.
А до тих пір, мій автобус завжди йтиме не в той бік...
