2021-12-28 21:45:32
роздягайся, заходь. а надворі до чорта сіро!
ти приїхала, справді. я навіть очам не вірю.
ми не бачились - скільки? здається, усі чотири.
розкажи як жила. це до ранку твоя квартира.
не ховай у підлогу очі, ми всі тут грішні.
ти серйозно була в тибеті, молилась крішні?
коли поряд свистіла та сама смертельна куля,
мені чесно цікаво,
скажи мені, де ти була?
і якщо це натхнення - така невловима птиця,
то сідай і пиши, бо тобі ж все одно не спиться.
ще пораджу одне: роздягаючись перед кимось,
не розказуй про шрами. мої хоч в мені відбились.
не питай, як було, та зізнайся хоча б луною:
ти хоч раз, хоч із кимось, сміялася, як зі мною?
тож, якщо ти щодня гуляєш по клятій сені,
то чого ти аж тут і чого ти прийшла до мене?
і якщо ти молилась за мене до свого бога,
що, як він не прийшов би,
(або не було до кого?)
крізь замети холодних зим, посірілих версій:
ти не та. ти не та. ти не та, та не йдеш із серця.
та коли ти вирішуєш точно ніколи більше,
почуваєшся втомлено, але завжди - вільніше.
○
і коли ти на ранок нарешті підеш з квартири,
і, можливо, почнуться заново всі чотири,
опадатиме снігом й самотністю піднебесся,
ти раптово збагнеш - ти уперше за рік смієшся.
424 views18:45
Я
