innominati

2022-07-19 22:03:51 Восьме чудо світу: тут немає підписників, а перегляди дописів збільшуються.

І вас теж спіймано, анонімні нонконформісти. Відкрити / Коментувати

2020-01-11 22:17:35 Якось на 1 курсі ми мали написати есе про музику. І поки більшість видрукувала текст за першим покликанням і готувалася до суттєвіших модулів, моя дурість (тоді я воліла називати її перфекціонізмом) змусила мене викласти свої думки. Викладач пориву не оцінив і зібгав усі наші творіння у велику купку. І слава Богу.

"Виникає головне питання, на яке я не зможу дати вичерпної відповіді: що таке музика?

Одразу відкидаю однотипні думки про ноти, сольфеджійні штуки та техніку. Бо музика – це не просто фоновий прекрасний шум. У будь-якому транспорті, на будь-якій вулиці можна зустріти людину, занурену у власний міні-світ завдяки навушникам. Сумнівно, чи він або вона думає у цей момент про тональність і розмір тактів. Навушники і музика у них – це така собі транспортабельна зона комфорту, завдяки якій і люди не такі чужі, і бабай не настільки страшний.

...

Іноді чуємо, що агресивна музика робить людину агресивною (а ще - ці наші «Інтернети, стрілялки і компухтери»). Отак живе хтось, а тут раз – і метаморфози в людині після однієї пісні. Якщо твій психологічний стан залежить від послідовності семи нот, то це проблема. Але не нот. Не потрібно звинувачувати музику у власних гріхах".

І так ще три сторінки. Який висновок я зробила?

Музика потрібна. Чесність не завжди. Відкрити / Коментувати

2019-02-04 16:20:40 Всі ми в дитинстві про щось мріяли. Хтось хотів залізну дорогу, хтось спав і бачив себе у Хогвортсі. Найбільша ж мрія мого дитинства - стати вчителькою (з пріоритетами в мене трішки негаразди). Багато хто грався з ляльками в "уроки", але, мабуть, тільки я використовувала реальні конспекти і книги.

Пам'ятаю, ми в класі 3 виступали на Новорічному святі (or something like that). Так я вивчила напам'ять весь сценарій і вдома від руки його переписала в свій зошит. Всі віршики. Які сприймала на слух. Віршики, які розказували мої однокласники (а їх слухати - ще та мука). Давай, розкажи мені про свою цілеспрямованість.

Я одинадцять років мріяла стати вчителькою, а поступила на міжнародні відносини (як це сталося, я й сама не до кінця розумію). І тут у нас парадокс:

ми всі мріяли стати кимось, а стали собою.

П.С. про залізницю я вже не мрію. Відкрити / Коментувати