Тактика ведення пацієнтів з отруєнням метанолом або етиленглік | Інтенсивний Мед 🍯

Тактика ведення пацієнтів з отруєнням метанолом або етиленгліколем

Клінічні ознаки:

Ранні: седація ЦНС і сп'яніння, подібні до отруєння етанолом.
Пізні: метаболічний ацидоз із збільшеним аніонним проміжком; компенсаторне тахіпное/гіперпное; у важких випадках кома, що супроводжується втратою зору, (метанол) або нирковою недостатністю (етиленгліколь).

Лабораторні дослідження:
КОС: гази крові, pH.
Загальна біохімія крові (для визначення аніонного проміжку та функції нирок).
Концентрація етанолу в сироватці
Концентрація кальцію в сироватці (для виключення гіпокальціємії, пов’язаної з етиленгліколем)
Концентрації метанолу, етиленгліколю та ізопропанолу в сироватці (для встановлення діагнозу)..
Аналіз сечі (на кристали оксалату)

Лікування:

При необхідності забезпечте захист дихальних шляхів у пацієнтів у стані сильного сп’яніння.

Корегуйте артеріальну гіпотензію за допомогою інфузії кристалоїдів, та якщо необхідно - вазопресорів.

Блокуйте алкогольдегідрогеназу фомепізолом, навантажувальна доза 15 мг/кг в/в , потім підтримуюча 10 мг/кг кожні 12 годин × 4 дози.

Якщо фомепізол недоступний або у пацієнта є алергія до нього, блокуйте алкогольдегідрогеназу інфузією етанолу, навантажуюча доза 10 мл/кг 10% розчину, підтримуюча доза 1 мл/кг 10% на годину.

Введіть бікарбонат натрію, 1-2 мекв/кг болюсно з подальшою інфузією 132 мекв NaHCO3 в 1 л 5% глюкози зі швидкістю 200-250 мл/год для пацієнтів з рН нижче 7,3.

Пацієнтам з відомим або передбачуваним отруєнням метанолом вводьте фолієву кислоту по 50 мг внутрішньовенно кожні шість годин.

Пацієнтам з відомим або передбачуваним отруєнням етиленгліколем вводьте тіамін 100 мг внутрішньовенно та піридоксин 50 мг внутрішньовенно.

Якщо діагноз невизначений, але клінічна підозра висока, лікуючий лікар повинен розпочати антидотну терапію з блокадою алкогольдегідрогенази та консультацію щодо гемодіалізу.

Гемодіаліз показаний при тяжкому отруєнні, яке автори визначають так.

Метаболічний ацидоз, незалежно від рівня метанолу чи етиленгліколю.

Підвищений рівень метанолу або етиленгліколю в сироватці (більше 50 мг/дл; або метанолу 15,6 ммоль/л, етиленгліколю 8,1 ммоль/л).

Ознаки пошкодження органів мішеней (наприклад, порушення зору, ниркова недостатність).


Дозування етилового спирту при отруєнні метанолом та етиленгліколем

Для внутрішньвенного застосування готують 10% розчин етанолу в 5% розчині глюкози.

Утворений розчин гіперосмолярний, тому його варто вводити лише у центральну вену.

Забирають 100 мл з 1 л 5% розчину глюкози.
Додають замість них 100 мл 98% чистого (вільного від домішок спирту).


Навантажувальна доза утвореного розчину 10 мл/кг за годину.

Підтримуюча доза 1 мл/кг/год

Швидкість інфузії титрують для підтримання приблизної концентрації ентанлу в межах 100 мг/дл (22 ммоль/л), спираючись на серійне вимірювання концентрації етанолу в крові кожні 1-2 год.
Реальна підтримуюча доза може коливатися в межах 0.8 мл/кг/год до 2 мл/кг/год (та більше під час гемодіалізу).

При масивному отруєнні метанолом/етиленгліколем виправданими є вищі цільові
дози етанолу аж до 150 мг/дл (33 ммоль/л)

Продовжують введення етанолу в підтримуючій дозі допоки рівень метанолу або етиленгліколю не стане нижчим від порогу вимірювання, або до зникнення симптомів та нормалізації рН.
Для цього може знадобитися два і більше дні в залежності від кількості вжитих сурогатів алкоголю та використання гемодіалізу.

Терапія конкурентним інгібітором алкольдегідрогенази фомепізолом є бажанішою ніж етанолом.
Використання етилового спирту за описаною тут схемою є альтернативою для випадків, коли фомепізол недоступний або є протипокази до його застосування.

Коли чистий 98% спирт недоступний, ентеральне введення алкоголю per os або через назогастралний зонд може бути альтернативою.
Для цього застосовують 20% розчин етанолу в 5% розчині глюкози.
Швидкість введення на половину менша від описаної вище для парентерального введення.

Під час сеансу гемодіалізу дозу етанолу необхідно збільшувати
на 50%.