Розпався світ на клапті щастя.
Війна упала на лани.
Тривожно дихає пшениця
Перед напалмом сатани.
Горить і попеліє скорбно.
Чадіє, як синівський гріх,
Що з ворогом предовго
Злигався в дикий сміх.
І стався колос знаком
Життя або біди.
Чи ще їм не замало
Із ворогом ходи?
Його плекали довго
Сліпі, дурні, німі.
За що і платим скорбно
Зварваризованій москві.
Тремтить колосся тихо
В надії на добро.
Не компромісять з лихом,
Бо це за суттю Зло.
Іде Майбутнє полем
Поміж колосся лет.
І слава ВСІМ Героям,
А ворогам всім смерть.
І. Фаріон
