2022-06-12 19:13:32
Особисто для мене серфінг – це своєрідний наркотик. Досить спробувати один раз, а далі все як в тумані. На перший погляд здається, що в цьому занятті нема нічого складного, (я теж так думала доки перший раз не пішла з дошкою у воду) але це не так. Для того щоб якісно осідлати хвилю треба знати багато важливих факторів і вміти правильно їх збалансувати та співставити.
Перед серфінгом обов'язково потрібно моніторити програму, в
якій показується рівень води в океані, швидкість вітру та його напрямок (offshore, onshore), висота та частота хвиль. Від тієї ж висоти хвиль буде залежати розмір твого борду.
Для прикладу, для двометрових і вище – потрібен short board, а для менших – long. Якщо на дуже великі хвилі взяти довгу дошку, то її запросто може зламати товща води, яка буде падати на тебе з шаленою швидкістю та силою. Але для того щоб вміти кататись на великих хвилях та ще й на короткій дошці, потрібні роки практики, тому сенсу брати її на перших заняттях нема. Зазвичай всі починають з soft бордів.
На рівень професіоналізму серфера вказує розмір борду, на якому він катається, але часто все залежить й від стилю, який він собі обрав (хтось любить їздити на довгій дошці, хоч теж є професіоналом, і йому це дуже подобається бо це його стиль).
Але то все тільки теорія. Найцікавіше починається тоді, коли ти вперше добираєшся до line up. Якщо це початкові спроби і поки що м'язи ще не треновані, то поки допливеш – рук уже не відчуваєш і одразу ж пропадає бажання кудись гребти, а просто хочеться дістатись назад додому. І тоді закрадається думка нащо тобі то все здалось. Але то тільки на перших заняттях, далі цікавіше і легше. Головне не зневіритись на цьому етапі.
На line up зазвичай вирує своє життя. Там завжди панує особлива атмосфера: всі в хорошому гуморі, спілкуються на різних мовах світу, заводять нові знайомства, знаходять людей зі спільними інтересами та діляться цікавими історіями. Історії бувають як з плану фантастики так і про звичайні серферські будні (наприклад про боротьбу з акулами на Баліані).
Але ж ми припливли на line up не для розмов, правильно? Наша основна місія – осідлати хвилю. Зазвичай вони приходять сетами різної величини та кількості (в одному сеті може бути орієнтовно від двох до 10 хвиль). А для того щоб стати на дошку потрібно зайняти вірну позицію (визначити місце, де хвиля має розбитися і відповідно до того їхати звідти ліворуч або праворуч).
Інколи між звичайними хвилями попадаються й monster waves. Тобі бажано розпізнати її до того як вона прийде до лайнапу. Якщо ж не вдалось вчасно помітити МОНСТРА і випливти в out, (найбезпечніше місце для порятунку, де хвилі ще не розбиваються але інколи буває й таке що й там тобі не варто чекати захисту) то доведеться прийняти на себе добрячий ляпас від океану. Коли ти попадеш в таке дійство, набирай в легені якнайбільше повітря, бо спочатку хвиля тебе заб'є глибоко під воду на пару метрів, а потім підхопить твій борд, який є завжди плавучим, і потягне тебе під водою разом з ним доки не закінчиться піна (це мінімум 10 секунд). Після того варто якнайшвидше винирнути і готуватись до нового удару, бо зазвичай одиничні хвилі приходять рідко, а перша в сеті є завжди найменшою.
Якщо ж дивом вдалось порятуватись від такого, то ти станеш свідком важкого та гучного сплеску води за твоєю спиною, який ти запам'ятаєш на все життя, а також почуєш радісні захопливі вигуки та посвистування від тих, кому вдалось уникнути пральної машини.
37 viewsedited 16:13
R
