вчені десь ще досі винаходять ліки. вони не чують тиші твоїх п | kayotawrite

вчені десь ще досі винаходять ліки.
вони не чують тиші твоїх привидів.
вони намагаються, по-вченому, розповісти нам, що таке любов,
як почуття сильного потягу та емоційних приводів.
і як пояснять вони,
що вночі я слухаю своє мертве серце,
бо відчуваю його мертвим.
птахи моєї крові зупиняються в польоті,
я обіймаю подушку,
на самоті,
тону в простирадловому болоті.
і як пояснять вони,
що коли я думаю про тебе війна закінчується.
ти розповідаєш мені про час, коли твій світ погас.
як ти кричав на мою любов,
як вовки виють на той клятий місяць.
ти попереджав мене про свою темряву і залишався.
бісиш.
я так більше не можу, та ковтаю повністю твої тіні.
дементори твоєї брехні мене душать
і я вчусь жити без кисню,
тільки б не засинати без тебе,
бо це ще гірше.
скоріше б ті вчені винайшли ліки,
бо я дуже сумую по тобі,
та більше,
по моїм сухим повікам.