повний нуль. настільки остогидло все, що мене оточює і чим я | щоденник Внутрішніх Катаклізмів

повний нуль.

настільки остогидло все, що мене оточює і чим я займаюсь (тут річ не про людей і життя разом з ними, а про особисте. про те, що навколо, коли ти наодинці!)

давно нічого не писав, бо мені комфортно, комфортно виражати свою думку тим, хто зараз поруч, я оточив себе людьми з якими щасливий і мені більше взагалі нічого не потрібно! та це не правильно, варто підійматись і щось робити, якось діяти, а найголовніше те, що ті люді, які навколо мене, вони завжди підтримають і підкажуть, направлять на вірний шлях, інколи дадуть копняка, десь осудять, десь похвалять….

виникає питання, а хто тоді я такий, без усіх цих людей і їхнього піклування та порад? хто я, без цього каналу в телеграмі? хто я, без веселих фото в інстаграмі? хто я, без соціуму?
я нуль, проста тінь, яка багато чого не може без допомоги…. знаєте, від цього сумно і гидко, гидко від самого себе, пізнання того, що ти залежний, ось від чого мені страшно. я вдячний людям які поруч, але я хочу вміти існувати самостійно.

на цей момент є бажання щось змінити, але чи зміню я щось, покаже тільки час.

дякую кожному, хто прочитає! я вас люблю.