Головні тези з репортажу про залаштунки Офісу Президента Украї | Дмитро Комаров
Головні тези з репортажу про залаштунки Офісу Президента України
Керівник Офісу Президента Андрій Єрмак розповів:
Про загрозу фізичного знищення:
«Ми знали, що у нас є, і на нас є зброя, і де вона знаходиться. І ми уявляли, що ми будемо робити в найкритичніший момент. Як і всі, ми б до останнього боролися. А далі було б як було».
Про замахи особисто на Президента та Керівника ОПУ:
«Ми живі? Значить, замахи були невдалими»
Про пропозиції перейти на бік РФ, що приходили деяким політикам на початку повномасштабного вторгнення:
«Прийде час, і можна буде сказати про тих, хто виходив з такими пропозиціями. Чому не зараз? По-перше, ті люди, які робили такі пропозиції, повинні відповісти за законом. Якщо вони робили їх людям, які приймали рішення, то це є абсолютним доказом державної зради…Я був свідком, і є людиною, яка знає деякі факти, кому, як і хто робив такі пропозиції. Але я можу сказати, що війна - це великий іспит, і проходять його не всі».
Про стан військовополонених, які повертаються з російського полону:
«Кілька разів були люди, які втратили до 60 кг… мінімально 30 кг. Вони [росіяни] навіть повертали ввечері, думаючи, що ми, може, не побачили, в якому [звільнені з полону] стані».
Про можливість обміну «всіх на всіх»:
«Для нас повернення полонених за формулою «всіх на всіх» є пріоритетним. Реалії такі, що я не думаю, що це буде дуже просто сьогодні зробити».
Про роботу Міжнародного комітету Червоного Хреста та зустріч із його президенткою Мір'яною Сполярич-Еггер у Києві.
«Вони знають, що відбувається в цих концтаборах. Це абсолютні концтабори – Оленівка й інші. Жодного разу вони не потрапили до жодного нашого полоненого. Вони нам розповідають, що не можуть потрапити, тому що росіяни не дають дозволу. Я, не добираючи виразів, спитав – а якщо б це було під час Другої Світової війни, і ви у Гітлера запитуєте, що ви не можете потрапити до Освенцима. Що би ви мені відповіли? Вони туплять очі, мовчать, починають розповідати про мандати».
Про несподівану зустріч глави МКЧХ з рідними командирів Азовсталі та Мар’яною Мамоновою, яких без попередження представників Червоного Хреста запросив Андрій Єрмак:
«Вони зайшли і годину, не вибираючи слів, розповідали всі ці жахи, що відбувалися. Президент [МКЧХ] сиділа з представником в Україні просто чорного кольору. Їй не було що відповісти. Але додавати було нічого не потрібно. Це було неочікувано. Я вважаю, це було дуже важливо. Я останнім часом часто роблю так, щоб люди, які щось там думають щодо суті російського фашизму, отримали шокову терапію. Це теж є ще одна зброя, якою треба займатись. Це терапія правди».
Про чутки щодо "співпраці з ФСБ":
«Я завжди за пряму розмову, і якщо брати мову фактів, вперше натякання на "агент Росії", "ФСБ" з’явились під час моєї роботи, де я представляв Україну в Нормандському форматі. Я був дуже важкий для них перемовник. І сьогодні вже наше СБУ про це говорить, що вперше ця інформація, яку, на жаль, потім підхопили і деякі українські політики, виникла в анонімних Telegram-каналах, які, як сьогодні доводять наші СБУ і розвідка, ведуться російським ФСБ… Мені смішно про це чути. Тому що рівень людей, з якими я спілкуюсь сьогодні – із керівниками розвідок наших партнерів – і американців, і британців. Як ви розумієте, якби у них до мене було таке запитання, то все б було по-іншому».
Коли Україна буде в НАТО і ЄС:
«Я думаю, набагато раніше, ніж всі вважають. Ми повинні з абсолютно новою філософією будувати наші відносини. 30 років ніхто не займався Латинською Америкою, ніхто не займався як треба займатись Африкою, Азією. Президент поставив завдання, ми його виконуємо. Те що не робилося десятиліттями, зробити за місяці. Питання часу. У нас його немає. Тому ми робимо сьогодні і зараз».
Повний репортаж дивіться на YouTube за посиланням
"Рік. За кадром" Шоста частина
