Ще в дитинстві я дуже поважав День Незалежності, хоча тоді ще не надто заглиблювався в суть. Так само, як і прапор України, день якого відзначався вчора.
Незалежність Україна здобула, коли мені було 8 років. В такому віці ще не розумієш деталей. Але я чітко пам'ятаю відчуття гордості за Україну.
З перших подорожей за кордон у 2000-х я завжди возив із собою прапор України. І в розмовах наголошував, що я з України. Тоді часто, особливо в далеких куточках світу, люди не знали, чим відрізняються пострадянські країни, знали тільки СРСР і Росію. Я завжди розповідав про Україну і говорив, що це Незалежна країна, географічний центр Європи.
З 2010-го з кожним роком я помічав, що Україна стає все більш відомою у світі. З 2014-го ця динаміка посилилась. А зараз вже, напевно, окрім диких племен, про Україну знає весь світ. І знає в позитивному контексті - як країну, що успішно чинить опір ворогу - найбільшій країні світу.
Чим агресивніше поводить себе РФ – тим міцнішає наша Незалежність. Тим більше світ на боці України. Це дійсно вражає: країна, яка у 28 разів менша, має менше людей та ресурсів успішно захищається від ворога-велетня, який планував окупацію під назвою "освобождение". Не вийшло. І не вийде. Бо ми зараз особливо цінуємо свою Незалежність. Особливо від сусідів, які щодня закидують нас ракетами.
Зовсім інакше сприймається цей день на фронті. В тому місці, де Незалежність відстоюють тут і зараз. Де Незалежність - це не щось символічне. А те, заради чого кожен готовий віддати найцінніше - своє життя. У будь-яку мить.
Сьогодні з операторами Санею Дмитрієвим та Сергієм Мацко провели цей день на Донеччині, на позиціях наших бійців. Приїхали привітати та потиснути руку. Записати історичні інтерв'ю для майбутніх фільмів. Це був один з найбільш емоційних Днів Незалежності для мене.
Дякую всім, кого бачив. Розкривати деталі не можу)
На фото – дуже круті танкісти, вже не на "нулі", де всі з радістю зробили фото на згадку.
З Днем Незалежності, друзі! Дякую всім, хто допомагає в будь-який спосіб!
