двадцять четверте нуль друге час брати зброю до рук: кохання | лексикон інтимних текстів

двадцять четверте нуль друге

час брати зброю до рук: кохання, пулемет та слова;
час стирати образи, та плювати, хто що кому казав.
час лишати домівки, щоб захищати щось більше за стіни,
час бути тверезим, сильним й невпинним.

і ці десять днів тривають як рік, поза годинником
поки ви, блядь, в безпеці поза політикою,
тут на наших вулицях смерті та вибухи.
ви боїтесь виходити на мирні мітинги,
«в нас відключать apple pay», - скажуть жахливі нитики.

тільки час — це секунда, мов вічність
від непрочитаного «ну, як ти?»
«ми тут всі проти нього, не знаєм як вам помогти».
час — це встигти вдихнути між «тривога» й «відбій»,
менше з тим,
якщо бог існує, то за кого він і з ким?

час ненавидіти, час любити.
час йти останнім до сну, першим на передову,
поки небо нато залишає відкритим,
поки хтось вважає, що «не моє, та візьму»
час карати вбивць у всьому ворожому тилу,
пам’ятати тих, кому менше за нас пощастило.

час не лікар: вони на війні та полях.
йдіть до себе звідси, це наша навік земля.
намагались марно, намагались уже в обхід!
ми її відвоюєм, і вам й шматочка не лишим.
все, що нас не вбиває, ми лишаємо собі
а все, що вбиває — вб’ємо ще і втричі більше.

8/03/22