Нотатки Lilі

2022-05-25 14:44:45 _____^^_____

Світло, що блима, та не догорає
На мене зирка своїми очима…
Щось знаходить, чогось шукає
За кам’яними плечима..
Все світить, все світить, хоч зовсім трохи
Дивлюся, збираю, горю незрима
Крихти, зірки-розсипані горохи
Доки світло блима-блима….

Своїми ще живими очима Відкрити / Коментувати

2022-05-16 17:48:16 Помітила одну штуку. Я давно не посміхалася, не так..-не ржала-…давно не ходила на голові, давно не дуріла. І в цьому винна не війна, а я, так було роком раніше)Немає різниці чому, що, для чого. Просто факт. Почула колись від однієї людинки «коли посміхаюся довго, на обличчі крепатура». Зараз майже так само) Життя «через посмішку» і виглядає інакше..) Ніби в фотоапараті змінили об’єктив на новий і чіткий, який передає кольори ліпше. Здається, щось тре міняти… Відкрити / Коментувати

2022-05-14 10:54:26 _______^^______
Гоїтись

Загоїтись, загоїтись без шрамів
І сторінками слів заклеїти розриви
Як сонце накриває схил ашрамів
Накриє най мене проміння гриви
Як заживатиме, читатиму рядки
На списаних чорнилом клаптях
Із ліва в право, потім ж навпаки
Читатиму як чар-закляття
Загоюсь вся, від ніг і до маківки
І на мені не лишиться ні шраму
Опісля довгої і нудної мандрівки
Змінюсь, однак собою стану
Вернусь така, яка колись прийшла
Геть без рубців і чиста голова
Щось втратила, а щось і віднайшла….
А на мені слова…слова….слова…. Відкрити / Коментувати

2022-05-09 10:17:25 _________^^_________
Найдорожчий сервіз

Шукати вихід, шукати привід, шукати мить, кимось прикинутись
Витрачати час,втрачати баланс, не знати чи встигнеш прокинутись…
Губити себе, не піймати шанс, не встигнути щось сказати
На жаль, ніхто з нас не може тепер чи прокинеться точно знати
І тому у навушниках рок, на столі найдорожчий сервіз
За столом всі свої і пробачені вчасно теж, вже без сліз
Тільки спогади, тільки разом всі, не може бути інак
Бо зараз такий час, а може бути ще як?
За столом всі сидять і для всіх є прибори, всі можливі крами
Для своїх для усіх, всі хто знами і хто вже не знами Відкрити / Коментувати

2022-05-04 11:01:01 На жаль, під час війни складно писати щось отаке) Та й в приниципі писати) Старі архіви в дії Відкрити / Коментувати

2022-05-04 10:54:11 Волосся вітер рве і розбиває
В очах маленький гордий вогник не згасає
Між пальцями пісок лоскоче ноги, п’яти
Вона танцює гордо, щоб не знати
І Щоб не думати, танцює, бачить, грає
Не хоче знати, та вона ж напевно знає,
Що зводить з розуму, що зводить його з світу
Яка різниця, лиш би не згоріти…
В її вогнях, що загубились, так і не знайшлись,
Він дивиться, і йде на світло, ой, не опечись
Танцює біля моря, наче хвилі… поділ плаття
Волосся наче грім у тім лататті…
А він загублений у світі подорожній,
Противитись їй більше не спроможний….
Волосся розвиває вітер, розбиває
В очах маленький гордий вогник не згасає
Між пальцями пісок лоскоче ноги, п’яти
Вона танцює гордо, щоб не знати…
Не бачити як він за нею стежить, чути плач
Звела його, звела, бо ти палач…
Палач у білій сукні, що танцює босоніж…
Тікай, ти дурень, ой тікай скоріш…
І не цілуй, і більше не цілуй її…
Тікай, тікай… запізно… він на глибині…
Згубився в хвилях, у подолі, дні…
Летять… а він? А він на дні…

Втопивсь… Відкрити / Коментувати