Священномученику Михаилу, пресвитеру Зазимскому Тропарь, глас | Синодальна літургічна комісія УПЦ

Священномученику Михаилу,
пресвитеру Зазимскому

Тропарь, глас 2-й:
Егда́ прии́де вре́мя гоне́ния лю́таго,* тогда́ яви́шася по́двиги мно́гих.* Ты же, священному́чениче Михаи́ле,* клевету́, у́зы и страда́ния от безбо́жных мучи́телей му́жественно претерпе́л еси́.* Сего́ ра́ди и Небе́снаго Ца́рствия дости́гнув,** ны́не мо́лишися о душа́х на́ших.

Кондак, глас 4:
Яви́лся еси́ Це́ркве сто́лп непоколеби́мый,* любо́вию к па́стве распаля́емь,* по́двигу Пастыренача́льника подража́л еси́,* храм Зази́мский соблюда́юще,* живо́т свой Христа́ ра́ди му́ченически положи́л еси́;* Влады́ку всех моли́, священному́чениче Михаи́ле,* ве́ру правосла́вную утверди́ти,* нам же непоколеби́мо в и́стине пребыва́ти,** и спасти́ся душа́м на́шим.
_____________

ЖИТІЄ
СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА МИХАЇЛА ПОД’ЄЛЬСЬКОГО,
ПРЕСВІТЕРА ЗАЗИМСЬКОГО
(1878–1937)

Священномученик Михаїл Под’єльський народився 21 травня 1878 року в місті Ніжин Чернігівської губернії в родині священно- та церковнослужителів. Його дід був священиком, батько – дияконом, а два старші брати – псаломщиками, які служили на парафіях Чернігівської єпархії. Сім’я була багатодітною і серед семи дітей, Михаїл був п’ятою дитиною.
Духовне зростання Михаїла почалося в Богоявленській церкві Ніжина, де служив його батько. Тут він почав опановувати й основи грамоти. Далі продовжив освіту в Чернігівському духовному училищі, де навчався протягом трьох років – з 1889 по 1892 рік. Проте закінчити духовну школу йому не вдалося через скрутне майнове становище, в якому опинилася його сім’я. З юнацьких літ Михаїл намагався своєю працею допомогти батьку виправити становище своєї родини, і навіть у дорослому віці (24 роки) не полишав його, а проживав у Ніжині поруч з ним, допомагав і підтримував, виконуючи заповідь Господню: «Шануй батька твого і матір твою» (Вих. 20, 12).
Невдовзі Михаїл став на шлях служіння Богу і Церкві Христовій: 2 січня 1906 року його було призначено виконуючим обов’язки псаломщика у Різдво-Богородичній церкві с. Припутня Борзнянського повіту. З цього часу почалося його поступове становлення як церковнослужителя і майбутнього пастиря Христового стада. Далі він ніс послух на парафіях Ніжинського повіту: в селі Орловки (з 16 лютого 1906 року), містечку Носівка (з 31 січня 1907 року) та селі Велика Кошелівка (з 2 грудня 1910 року).
Подальше служіння Михаїла Под’єльського в межах Чернігівської єпархії з 1911 року за архівною справою достеменно невідомо, але відомо, що до 1917 року він був посвячений у сан диякона. Це був час епохальних змін в житті країни. Серед багатьох лих, що спіткали віруючий народ, почалося цькування та переслідування духовенства, розгорнулася ціла хвиля терору і вбивств служителів Церкви. І в цей непростий час отець Михаїл відчув у собі покликання до священства. В 1925 році він прийняв сан ієрея. Місцями служіння після священицької хіротонії були парафії в Прилуцькому окрузі: село Гнилиця Турівського району (до 29 липня 1926 року), села Богданівка та Нова Тарнавщина Бирлівського району (до 12 травня 1927 року), а потім село Смош Прилуцького району. У 1928 році (за іншими даними – у 1930 році) отець Михаїл був переведений до села Зазим’я Броварського району Київської області. У час церковних розколів і незгод він продовжував зберігати зв’язок з канонічною ієрархією в особі митрополита Григорія (Лісовського) та архієпископа Сергія (Гришина).

Турбота про чистоту віри, достойне звершення святих Таїнств та жертовна християнська любов стали головними для отця Михаїла в служінні Церкві Христовій. Цим він не міг не викликати роздратування і гнів радянської влади. У 1930 році він був заарештований за «контрреволюційну діяльність» (ставилася у вину протидія колективізації), але в перший раз засуджений не був.
У 1935 році за ініціативи голови сільської ради та вчителів школи у Зазим’ї було закрито Воскресенську церкву. Навколо отця Михаїла як справжнього пастиря згуртувалася міцна церковна громада, яка намагалася захистити свою святиню і домогтися її відкриття, відстоюючи право на повноцінне богослужбове життя.