Давайте об’єктивно про наслідки… Вже не сумніваюся, що «психіа | Михайло Подоляк

Давайте об’єктивно про наслідки… Вже не сумніваюся, що «психіатри майбутнього» отримають не одну наукову премію, активно досліджуючи феномен сьогоднішнього російського психозу та роль Z-пропаганди в перетворенні людини на агресивну людиноподібну істоту – неадекватну, сповнену ненависті, кровожерливу. Як це вже було в гітлерівській Німеччині, Руанді чи під час Дарфурського конфлікту.

Втім, уже зараз можна виокремити певні «унікальні фази», через які проходить російське суспільство, коли їхній вигаданий, неіснуючий світ жорстко зустрічається з об’єктивною реальністю, де втікачі штурмують тимчасовий Керченський міст.

Початкова стадія. Пацієнт категорично впевнений у собі й заперечує наявність психічних порушень:
– «Война продлится ну максимум три-четыре дня». З ким там воювати? З кількома тисячами «нацистів»? Це ж навіть не серйозна війна, а всього лише «спеціальна операція»…

Друга стадія. Заперечення. Самогіпноз – «усе прораховано та йде за планом»:
– А що ви хотіли? Київ за три дні? Зрозумійте, це ж найбільша армія Європи та єдина армія, що має бойовий досвід. Вони готувалися вісім років, щоб бити нас…

Третя стадія. Банальний російський торг:
– «Мы ещё даже ничего не начинали… правда же?» Може, просто віддасте нам усе?

Четверта. Гнів, що випливає з безсилля. Пошук «чарівної пігулки»:
– Центри ухвалення рішень!!! Центри ухвалення рішень!!! – кричать особи з дуже перекошеними від страху обличчями. – Вбивайте українців, ріжте їх разом із дітьми!

І, нарешті, російська класика. П’яна депресія, алкогольна апатія, відчай:
– Що ми наробили? Навіщо? Куди втікати?

Обов’язкове прийняття, фінал:
– З моїх слів записано правильно та мною прочитано. Про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень попереджений(а). Цим документом висловлюю бажання співпрацювати зі слідством у повному обсязі…