Михайло Подоляк

2023-10-04 19:10:34 Будьмо об’єктивними.
Попри всі інвестиції Росії у зведення ліній оборони, засмічення полів мінами, розконсервування старої техніки й проведення мобілізаційних ротацій Україна продовжує покроково продавлювати власний сценарій наступу та нав’язувати свою волю на полі бою.

Українська армія зламує російську лінію оборони, знищує тилову логістику, відриває Крим як транспортний вузол від окупаційних угруповань, виснажує російські резерви. І все це має накопичувальний ефект. А головне – наближається до перерізання залізничного сполучення, без якого утримання всього південного фронту для Росії стане просто неможливим.

Усе це відбувається часто всупереч воєнним доктринам, оскільки українські військові наступають меншою кількістю та їм протистоїть набагато більш ресурсний і забезпечений противник.

Політики вважають, що це не так швидко, як вимагають закони серіальної драми, а графік воєнних дій не вкладається в графіки виборчих кампаній? У такому разі хочу звернути увагу на одну деталь.

Сьогодні, на 588-й день війни, ми обговорюємо не російський наступ. Ми обговорюємо темпи наступу України й лише періодично звертаємо увагу на пропагандистські крики російських чиновників з вимогою до Заходу зупинити програш Росії. Відкрити / Коментувати

2023-10-04 11:14:57 До речі, коли хтось із представників західних консервативних еліт говорить про необхідність призупинити військову допомогу Україні, мені хочеться поставити пряме запитання: а які мотиви вами керують? Чому ви так наполегливо проти… знищення російської армії, яка десятиліттями лякала країни демократії, і чому ви проти різкого скорочення можливості Росії проводити «спеціальні руйнівні операції» в різних країнах та на різних континентах? А головне, чому ви так наполегливо хочете, щоб Росія вистояла, зробила роботу над помилками, зміцнила армію, перезапустила свій ВПК та почала шукати нові можливості атакувати інші країни й інші – включно з вашими – армії? У чому секрет такого очевидного нелогічного бажання не дати померти міфу про російську армію? І як цей «убивчий парадокс» можна пояснити своїм потенційним виборцям? Відкрити / Коментувати

2023-10-03 15:29:33 Якщо речі прямо називати своїми іменами.

Так, зрозуміло, що Україні потрібні артилерійські снаряди, далекобійні ракети та системи протиповітряної оборони. Виживання країни, людей – ось що таке зброя для нас тут і зараз.

Але й вам (партнерам) конче потрібно, щоб у України були артилерійські снаряди, далекобійні ракети та системи протиповітряної оборони. Тому що це про існування, про правила, про майбутнє, про… економіку/математику, про що дешевше: «зупинити РФ зараз чи чекати, поки кровожерливі амбіції РФ суттєво зростуть?»

Політики розповідатимуть, що це дорого сьогодні, але не скажуть головного: завтрашні наслідки будуть значно дорожчими – для глобальної безпеки та стабільності, економіки та міжнародного права. Відкрити / Коментувати

2023-10-02 19:34:09 Посилення української системи ППО передбачає не лише збільшення кількості передових систем і ракет до них (що важливо), а й насамперед – розв’язання математичної задачі, що лежить у частині економіки війни. Російські ракети збивають системи Patriot, SAMP/T, NASAMS, IRIS-T. Однак використання їх для збиття ударних безпілотних апаратів типу «Шахед» може бути рентабельне з погляду вартості ураженого апарата, спрямованого в критичний об'єкт, але не вартості ракети. А отже, це веде до зношування складських запасів союзників та довгострокового ослаблення. Рішення на поверхні: крім мобільних установок великокаліберних кулеметів, сьогодні є достатньо простіших і дешевших зенітних систем, які зарекомендували себе як ефективний засіб проти «шахедів». Включно з Gepard, Vampire. Масштабування рішення відповідно до російських можливостей дасть змогу мінімізувати ефект від російських «нальотів» та забезпечить довгострокову стабільність неба України та сусідніх із нами країн НАТО. Головне сьогодні – своєчасне ухвалення рішень. Відкрити / Коментувати

2023-10-02 17:00:49 Бездоганна позиція та влучні слова Анналени Бербок. Історичний процес об’єктивний. Часи домінування Росії у Європі закінчилися. А тому Євросоюз простягатиметься від Лісабона до Луганська (в кордонах України 1991 року). Як, зрештою, і європейська частина НАТО. І що раніше це усвідомлять інші, то швидше в Україну піде необхідна зброя. А з нею відбудеться фіналізація війни та переформатування глобальних правил безпеки. Сьогодні, у XXI столітті, Німеччина має бути на чолі процесу. Такий час. Час TAURUS. Відкрити / Коментувати

2023-10-02 13:20:07 Будь-яке підтримування Росії сьогодні – це прямі інвестиції у війну, геноцид, убивство вільного світу, ескалацію та право на безкарність. Будь-яке мовчання чи іронізування над Україною сьогодні – це безумовне заохочення російської пропаганди, яка виправдовує масове насильство та руйнування. На жаль, далеко не всі й не завжди, бувши значущими медійними фігурами, але перебуваючи за тисячі кілометрів від епіцентру війни, здатні усвідомити, що таке щоденні бомбардування та крики дітей, які втрачають своїх батьків. Відкрити / Коментувати

2023-09-30 15:13:32 Пам’ятайте: немає жодних «нових територій Росії», «анексованих територій» і немає жодних шансів на те, що Росія зможе зберегти над ними контроль. Є лише територія України, включно з Кримом, де точаться важкі бої для знищення російського окупаційного угруповання та амбіцій російської авторитарної держави. Ба більше, системне професійне обнуління вчорашніх російських понтів (репутації країни, якої нібито треба боятися) після 584 днів війни надто очевидне, щоб звертати увагу на чергові «загрозливі» виступи офіційних осіб Росії. Всім цим російським суб’єктам потрібно трохи почекати, щоб особисто спостерігати фінал війни, де для них обов'язково настане жорстка юридична відповідальність, а також з'явиться можливість написати тюремні мемуари в класичному нудному стилі «нас не так зрозуміли»… Відкрити / Коментувати

2023-09-29 12:49:39 Думаю, ви могли бачити вірусні новини про те, що «українець спалив центр ДНК у США, коли результати показали, що він частково росіянин, а частково поляк». Ви, мабуть, також чули про «п'яний дебош», влаштований нібито членом української делегації у Нью-Йорку. Всі ці новини є абсолютно фейковими, проте зовні стилізовані під бренди відомих медіа й поширюються через російські бот-мережі. Усі друзі України мають розуміти: таких новин ставатиме дедалі більше. Одне з головних завдань Росії сьогодні – це дискредитація українців на зовнішній арені, розпалювання міжнаціональної ворожнечі та зменшення підтримки України серед громадянських суспільств західних країн для зменшення підтримки їхніх урядів. Завдання просте: створити колективний образ українців як невдячних, хамовитих, злодійкуватих, інфантильних та злочинних особин. Механізм – масштабування (штучне роздмухування) будь-яких випадків некоректної поведінки (або злочинів) з боку українських громадян у світі, а якщо таких немає, то навмисна фальсифікація найбільш обурливих історій із поширенням через соціальні мережі. Потрібно пам'ятати: це російська гра, і це гра на больових точках різних народів. Не дивіться на палицю. Дивіться на того, хто її кинув. Будьте розумнішими за російську пропаганду. Відкрити / Коментувати

2023-09-28 16:53:21 Статья бывшего советника Путина, идеолога проекта «Новороссия» Владислава Суркова во многом самодиагностическая и, безусловно, должна быть интересна всем профильным специалистам.

В первую очередь специалистам психиатрической сферы, которые будут изучать измененное психическое состояние российской элиты, приведшее к самой масштабной войне в Европе со времен Второй мировой.

Автор начинает свое произведение повествованием о правителях прошлого, строивших политику, опираясь на исторические и геополитические галлюцинации. И мгновенно попадает в ту же ловушку: начинает строить воображаемые, фантасмагорические миры, не имеющие связи с реальностью.

Это подтверждает старую истину: вся российская политика основана на героиновых фантазиях. И технически Сурков со своей манифестацией ничем не отличается от наркомана-эксгибициониста, онанирующего на «величие России» в грязном подъезде российской глубинки во время наркотического прихода.

Сама идея «христианского Севера», ведущего «священную войну» против «варваров с Глобального Юга» (коллег по БРИКСу, надо понимать?), не что иное, как старая нацистская песня, уже многократно перепетая многими русскими фашистами типа Дугина. В этом плане статья Суркова не содержит ни новизны идей, ни каких-либо аналитических расчетов.

В основе конструкции Суркова лежит заведомо ложная «точка опоры». А именно утверждение о единстве ценностей США, Европы и России (это утверждение на фоне развязанной геноцидной войны, Бучи, Мариуполя и Бахмута сегодня выглядит особенно отвратительно).

Однако стоит изменить всего одну деталь, как все встанет на свои места и шестеренки истории закрутятся по-новому. У Соединенных Штатов, Европы и Древней Руси действительно общий христианский фундамент, природно способствующий образованию Pax Romana – общего культурного и политического пространства.

Вот только под Русью нужно понимать не Москву как продукт синтеза монголо-татарского и византийского культурного кода, а христианский Киев – исторический центр силы в регионе.

А в основе пресловутого «Римского мира» ХХІ века – Евросоюз и НАТО.

В нынешнем виде путинской России в этом уравнении места точно нет. А значит, чтобы история поставила все на свои места, Россия сегодня должна проиграть. И пройти через обязательную политическую трансформацию.

Исторический процесс объективен и неумолим. А значит, неизбежен. Ведь, как говорил украинский классик, ничто не остановит идею, время которой пришло. Відкрити / Коментувати

2023-09-27 16:05:22 Щодо «повернення ПВК «Вагнер» на Бахмутський напрямок». Запам’ятайте: жодної ПВК «Вагнер» більше не існує. Вона закінчилася разом із ліквідацією Пригожина та Уткіна, рейдерством структури групою Шойгу – Герасимова та зачищенням керівного складу організації.

Сьогодні є лише колишні бойовики терористичного угруповання, які подалися хто куди: в Африку, цивільно-кримінальне життя регіонів Росії – або підписали контракт з МО РФ і погодилися зіграти останній акорд, ненадовго заткнувши собою російську діру на Бахмутському напрямку.

Тому «медійний» ефект від цієї події більший за її реальне значення. А мета цього лише одна: ненадовго спробувати перекрити новини про звільнення Кліщіївки та Андріївки українською армією та знищення основних боєздатних російських формувань на цьому напрямку. Відкрити / Коментувати