Культ Чучхе з присмаком ревО

2022-01-04 05:51:17 Как уснуть, блять? Відкрити / Коментувати

2022-01-04 02:41:49 Де я?
Чому я тут? Відкрити / Коментувати

2022-01-03 04:27:27 За этой одеждой я не вижу тебя,
Слышишь?
И в глазах твоих ни души, ни фальши,
Знаешь?
Я с головы до ног уставший,
Я от сердца до почек простывший.

Сижу напротив тебя,
От меня тянет весёлой ночью;
Столько времени потеряв,
Только понял: хочу быть собой.
Хочу.
Очень.

И ты облаком передо мной сидишь,
И я — точно раскрытая книга.
Да только кто переведёт меня с идиша?
Или с иврита?
Да не соври ты,
Что знаешь,
Помнишь?
Помнишь, мы излучали фотоны
И грозами жарили небо?
То было тогда, а потом
Лекарство кто
Передал
Мне бы.

Избушка без окон, встань ко мне передом,
Будем топить баню по-чёрному.
С тобою мы делали
То, что не велено,
Не зная искусства не быть прощёнными.

Мы тонули во всяком,
Где всплывали утопленники,
В курсе?
Возможно, забыла.
Мы были матросами
В атомном «Курске»;
Наверно, забыла.

Я чувствую, что ещё не потерян полностью,
Однако где-то был безбожно наёбан.
Дыры во мне становятся пошлыми полостями
На дне твоего водоёма.

Я нырну туда с головой,
Хочешь?
Хочешь, стану твоей ласковой псиной
И на космосе синем
Чернилами ночи
Начерчу я пароль
К себе?
Только знаю, что ты ответишь:
«Не очень». Відкрити / Коментувати

2022-01-03 04:06:09 Ви їбануті читати паблік в 3 ночі? Відкрити / Коментувати

2022-01-03 04:03:13 я не поеду с тобой никуда.
извини,
но я уже поехал кукухою
резко, как хэндэ хох,
как отверстие на выход и вход
в теле вырезанное.

я не поеду считать созвездия,
лучше надписью
в глухом подъезде
забыться,
остаться куском ренессанса
на синей в белую плесень стене.
я лучше буду везде, чем в себе или не в себе.

теперь я психоковбой.
можешь называть меня доктор Стрейнджлав,
но я никуда не поеду с тобой.
никуда,
сколько б ни ждала
за углом
косая —
мне западло,
и я бросаю
думать
совсем.

и я не поеду топить котят.
не с тобой,
не с тобой,
хотя...
хорошенечко всё обдумаю,
но вот на беду мою
котята уже вопят
И пачка Кемела закончилась

я с тобой ни в какую никуда не отправлюсь,
мальчик, не притворяйся дурочкой,
или окурочками
глазки выжгу к хуям
собачьим
и этим позицию свою обозначу.
кончил?
а я только начал

сходить с ума да по-настоящему,
как ток-шоу по телеящику.
сойду с орбиты, с перрона, с поезда —
мой мозг окутан шaхuдckuм поясом
и целиком погружён в метафизику.
я сойду за больного, за палача и за висельника,
двинусь по фазе, поеду крышей,
но я никуда не поеду с тобой.
кыш. Відкрити / Коментувати

2021-12-28 02:26:01 І все ж навіщо? Навіщо я займаюсь усім цим?

Тому що втікаю від реальності, перебуваючи при цьому на колінах. Я сиджу не в змозі підняти запливше обкінчане лице і сказати: наступного разу, Життя, коли я буду катати тобі мінет, я відкушу твій член.

Адже наступного разу не буде. А станеться все знову - прямо як минулого разу. Життя напхає мені за дві щоки, спустить в рот або на обличчя, і тоді я сплюну або проковтну. Зрозуміло, мовчки.

А рофл весь у тому, що я і є Життя. Відкрити / Коментувати

2021-12-27 22:05:33 Відкрити / Коментувати

2021-12-27 22:03:59 Свайп ліворуч, свайп праворуч. Пошуки сурогату близькості не з людьми, але з симулякрами. І для них я теж — симулякр, непомітна хвиля в безкінечному океані білого шуму. І я прийму його, по-дитячому наївно, з головою пірнувши в чорну безодню, щоб розчинитися там цілком. Втратити своє Я, якого, може, й зовсім не було.

І заради чого?

Заради примарної можливості втіхи поплакатися комусь в кофту і потикати членом в живу плоть. Я чудово це розумію. Але я продовжую робити це знову і знову. І кожного разу, як у перший, через якийсь час я так само опиняюся на темній, холодній, засніженій вулиці. Цілком один, і знову я опиняюся занурений в океан білого шуму своїх безладних думок.

Чи я все роблю правильно?

Мене люблять?

Ненавидять?

Хто тут?

Ти мені потрібна.

Я сумую за тобою.

Але по кому саме?

По любові?

По мамі?

По батькові, котрий про мене не згадує?

Десятки чи навіть сотні думок. Я перебираю їх, ніби анкети із програми для знайомств. Свайп ліворуч. Ліворуч. Тільки вліво. Зараз це не має значення. І знову – свайп ліворуч.

Поки не натикаюся на думку, яка, очищена від іншого сміття, не прийме відмови чи ігнору. Та думка, що стоїть у центрі мого світовідчуття.

Хто я?

Свайп праворуч.

Я – це дитячі травми батьків, помножені на мої дитячі болячки, спричинені їхньою незручною синергією. Додаємо густі помилки минулого, віднімаємо мізерний досвід, що був винесений з моїх проколів. Нарешті ділимо на недолюбленість та хвору прив'язаність. Отримане місиво - це і є Я.

Мені не потрібні стосунки чи зв'язки з одноразовими повіями, підчепленими десь у барі або в інтернеті. Мені не потрібне недомовлене в дитинстві материнське кохання — я давно вже не дитина. І відсутність батька як батька у моєму житті вже не має значення. По суті мені зовсім не потрібне кохання, тому що воно тільки шкодитиме мені і оточуючим. І так буде доти, доки я не полюблю себе сам, доки я не навчуся любити, доки я...
Поки я не дізнаюся, хто насправді.

Безглузда випадковість, що обірветься так і не дійшовши до розв'язки своєї історії?
Подібність людини, зібрана з найгірших якостей її найближчого оточення?
Чи все-таки я — хлопчик, який загубився у своєму білому галасі, який кличе на допомогу?

Свайп ліворуч.

Я дивлюся на вулицю, що простягається переді мною, всю розмальовану під новорічний настрій. Товстий шар снігу скрипить під моїми кросівками. На дорогах глухі затори, а на душі ...
Сліпа надія на те, що наступного року буде хоч трохи краще, ніж цього. Невиразні думки потихеньку йдуть, страх відступає, я приходжу до тями.

З наступаючим. Відкрити / Коментувати

2021-12-26 02:56:39 кто я?
проекция общества на стандарты
пустые переживания
из которых состоит мой мир

тонкость чувств как дар
или как проклятие
ведь мир театр
в котором показывают артхаус
и я наивно пытаюсь понять
что же хотел сказать автор

А он пошутил Відкрити / Коментувати

2021-12-26 02:29:17 Плани на сьогодні: Львівське різдвяне і секс Відкрити / Коментувати