Міністерство юстиції України

2021-05-11 11:38:15 ​​Доволі часто, особливо у великих містах, можна побачити, а можливо й стати очевидцем дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) за участю різних учасників дорожнього руху. Як же захистити права осіб, постраждалих у ДТП, та забезпечити їм відшкодування завданих збитків

Факт ДТП оформлюється працівниками поліції, яких можуть викликати учасники автопригоди або ж очевидці. Після притягнення до адміністративної відповідальності водія, який винний у скоєнні ДТП, потерпілому слід звернутися до страховика, який забезпечив транспортний засіб заподіювача шкоди, за виплатою страхового відшкодування.

Інший варіант для водіїв-учасників ДТП – скласти так званий "європротокол" , повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду відповідно до встановленого Моторним (транспортним) страховим бюро зразка. Зробити це можна за наступних умов:
експлуатація таких транспортних засобів здійснюється особами, відповідальність яких застрахована;
відсутні травмовані (загиблі) люди;
у водіїв є взаємна згода щодо обставин скоєння ДТП;
у водіїв відсутні ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У такому разі водії транспортних засобів після складення повідомлення мають право залишити місце ДТП та звільняються від обов’язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання.
Також водій, що спричинив ДТП звільняється від адміністративної відповідальності, а постраждала сторона має змогу швидше отримати страхову виплату за шкоду, заподіяну її майну. Водночас, розмір такого страхового відшкодування потерпілому є обмеженим та становить максимум 50 000 гривень.

Захист прав осіб, постраждалих у ДТП та відшкодування завданих збитків, у випадку незгоди із розміром страхового відшкодування чи відмовою у його виплаті, здійснюється за загальними правилами цивільного судочинства у суді.

Не зважаючи на досить значну кількість справ даної категорії, у судів все ж таки відсутній єдиний підхід до їх вирішення. Водночас, правові позиції Верховного Суду у справах, пов’язаних зі страховими правовідносинами, застосовуються судами всіх інстанцій при розгляді справ за позовами, що виникають при відшкодуванні шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, з урахуванням законодавства про страхування.
Тому, звертаючись до суду за позовом про відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, з метою вибору ефективного способу захисту цивільних прав слід взяти до уваги судову практику, зокрема враховувати правові позиції Верховного Суду щодо розгляду вказаної категорії справ. Відкрити / Коментувати

2021-05-11 11:38:14 ​​Чи зможуть виконавці арештувати рахунок , коли його власник про це не знатиме – Питання, яке цікавить багатьох. Тож, розповідаємо

Арешт на майно (кошти) боржника виконавець накладає шляхом винесення відповідної постанови під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Чинним законодавством України визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур’єром.
Ця норма не стосується:
постанов про відкриття виконавчого провадження;
постанов про повернення виконавчого документа стягувачу;
повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання;
постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев’ятої статті 71 Закону "Про виконавче провадження", які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Окрім того, з інформацією про наявні боргові зобов’язання за виконавчими документами боржник в будь-який час може ознайомитися за допомогою:
автоматизованої системи виконавчого провадження (до її інформації Мін'юст забезпечує вільний та безоплатний доступ у мережі Інтернет на своєму офіційному вебсайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених вебоглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово);
Єдиного реєстру боржників, який ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов’язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна;
веб-порталу «Онлайн будинок юстиції»;
сервісу державних послуг «ДІЯ» у розділі «Виконавче провадження». Відкрити / Коментувати

2021-05-07 13:01:00 ​​Якщо в діях державних реєстраторів вбачаються порушення норм законодавства, особа, яка вважає, що її право порушено, може звернутися із скаргою до Міністерства юстиції України або його територіальних органів.

Це можна зробити протягом календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Така скарга подається у письмовій формі та має містити:
повне найменування (ім’я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім’я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;
зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, порушені на думку скаржника;
викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;
відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення, повідомлення або реєстраційної дії державного реєстратора та/або внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань;
підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складення скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника – довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Також скарги в електронній формі з обов’язковим накладенням скаржником або його представником кваліфікованого електронного підпису можна подати через портал державних послуг iGov.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення. Відкрити / Коментувати

2021-05-07 13:00:45 Львівська виправна колонія №48 розташована просто у середмісті Львова. Тому цей об’єкт є надзвичайно перспективним активом для інвестицій у нерухомість або у створення бізнесового проекту. Це можуть бути й житлові забудовники, і девелопери комерційної нерухомості. Львів – туристичне місто, тому тут цілком може бути побудований, наприклад, туристичний центр, готель або спортивний комплекс. В будь-якому випадку, місцева громада отримає лише користь, а залучення інвестицій створить позитивний ефект для економіки.
Кілька років тому, коли установа ще функціонувала, вона була наповнена усього на 40%. Тому Мін’юст прийняв управлінське рішення щодо доцільності консервації ДУ «Львівська виправна колонія (№48)» – з січня 2018 року вона не здійснює правозастосовні та правоохоронні функції відповідно до своїх основних завдань. Усіх засуджених тоді перевели до інших установ виконання покарань з відповідним режимом. Але, попри консервацію об’єкта, кошти на його утримання продовжували витрачатися з державного бюджету. Саме тому нині ми виставляємо цю установу на аукціон, пропонуємо інвесторам придбати собі об’єкт з усіма підведеними комунікаціями і заразом – зробити свій фінансовий внесок у будівництво нової пенітенціарної інфраструктури України.

ДЕТАЛЬНІШЕ про об'єкти "Великої приватизації в'язниць" за посиланням Відкрити / Коментувати

2021-05-06 14:26:06 ​​Державний реєстратор має право відмовити в державній реєстрації прав , якщо наявні підстави, визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, підставою для відмови у державній реєстрації прав є подання документів, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

При цьому державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій обов’язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів або кадастрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Крім того, реєстраційні дії на підставі судових рішень проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень. У разі проведення реєстраційних дій на підставі рішень судів, що набрали законної сили, до запровадження відповідної інформаційної взаємодії реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться за зверненням заявника. Також державний реєстратор обов’язково використовує відомості Єдиного державного реєстру судових рішень за допомогою офіційного вебпорталу судової влади України щодо наявності судового рішення у відповідному реєстрі в електронній формі, відповідності його за документарною інформацією та реквізитами. У разі відсутності рішення суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень державний реєстратор прав на нерухоме майно запитує копію такого рішення суду, засвідчену в установленому порядку, від відповідного суду.
Направлення запиту до суду про отримання копії рішення суду є підставою для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Відкрити / Коментувати

2021-05-06 10:56:10 ​​Бажаєте змінити цільове призначення земельної ділянки Як це зробити – розповідаємо у покроковому алгоритмі

Необхідна нотаріально засвідчена заява на зміну цільового призначення земельної ділянки, підписана власником. Саме ця заява і буде підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється.

Для розробки цієї документації необхідно звернутись до землевпорядної організації, яка має у своєму штаті сертифікованих інженерів-землевпорядників, та укласти відповідний договір на розробку проекту землеустрою.

Розробка необхідної документації з усіма погодженнями займає в середньому від 1-го до декількох місяців часу, протягом яких необхідно отримати додаткові вихідні дані, розробити документацію (скласти картографічні матеріали, креслення та ін.)

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно погодити в наступних організаціях:
місцеве управління Держгеокадастру;
місцевий відділ архітектури та містобудування;
інші організації в окремих індивідуальних випадках.

Висновок про розгляд поданих документів надсилається розробнику на електронну пошту, скріплений лише Електронним цифровим підписом і має містити GR-код.

Після отримання позитивних висновків за результатами погодження, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки передається на затвердження до сільської, селищної, міської ради. Вони на черговій сесії приймають рішення про затвердження чи щодо відмови у затвердженні цієї документації. Відмова у її затвердженні може бути оскаржена в судовому порядку.

Тут також варто зазначити, що затвердження документації по земельній ділянці, яка знаходиться за межами населеного пункту, здійснюється районною державною адміністрацією.

Погодження матеріалів місця розташування об'єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності зі зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.
Кабінет Міністрів України погоджує зміну цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності.

Після затвердження подаємо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки державному кадастровому реєстратору до місцевого управління Держгеокадастру з метою внесення відомостей про зміну цільового призначення до Державного земельного кадастру (ДЗК).

Додатково до документації необхідно надати державному кадастровому реєстратору обмінний файл у форматі ХML, який містить певний перелік даних, що спрощують реєстратору внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру.

Плату за внесення до земельного кадастру відомостей про зміну цільового призначення земельної ділянки скасовано.

Інформація про нове цільове призначення земельної ділянки передається з Державного земельного кадастру в реєстр речових прав на нерухоме майно без вашої участі автоматично.

З набранням чинності Законом України від 17 червня 2020 року No 711-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель» процедура зміни цільового призначення земельної ділянки докорінно зміниться. Але про неї ми розповімо дещо згодом, коли цей Закон вступить в силу. Відкрити / Коментувати

2021-05-05 16:00:11 ​​Не виплачуєте аліменти , прострочили сплату комунальних чи штрафу за порушення ПДР тощо? – Будьте готовими, що ваші банківські рахунки арештують та спишуть кошти, необхідні для погашення заборгованості. Як же це відбуватиметься?

Перш за все зазначимо, що, відповідно до законодавства України, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця.

Місяць тому, 6 квітня, набрав чинності наказ Міністерства юстиції України, яким внесено зміни до наказу Мін'юсту «Про затвердження Порядку автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів».
З набранням чинності наказу положення цього Порядку щодо
автоматизованого арешту коштів поширюватимуться на усі категорії виконавчих документів, які передбачають стягнення коштів з боржників – фізичних та юридичних осіб, а також положеннями передбачено автоматизацію процесу отримання виконавцями інформації про номери рахунків боржників фізичних осіб та сум коштів, які наявні на таких рахунках.

Слід зазначити, що цей Порядок визначає процедуру автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження шляхом інформаційної взаємодії державних або приватних виконавців та банків.
Таким чином, з прийняттям змін, стосовно усіх боржників може застосовуватися процедура автоматизованого арешту коштів боржників на рахунках у банках.

Додатково необхідно зазначити, що примусове списання коштів з рахунків, які відкриті боржниками в банках, здійснюється на підставі платіжної вимоги виконавця, яка на сьогодні оформлюється у паперовому вигляді.
Втім, наразі Мін’юстом розроблено відповідний проєкт наказу, яким буде запроваджено електронний документообіг платіжних вимог між органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями та банками, органами Державної казначейської служби України. Відкрити / Коментувати

2021-05-05 11:11:11 ​​ Розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним .

Стаття 192 Сімейного кодексу України прямо передбачає можливість зміни розміру аліментів за позовом одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров’я одержувача аліментів та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України.

Для зміни розміру призначених аліментів зацікавленій стороні слід звернутися із відповідною заявою до суду , в якій навести підстави для відповідної зміни. Звертаючись до суду з проханням про збільшення аліментів, у заяві зазначаються докази щодо поліпшення матеріального стану платника аліментів, хвороби дитини, збільшення потреб на утримання дитини. Цей перелік не є вичерпним і залежить від життєвої ситуації.

Статтею 182 Сімейного кодексу України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
стан здоров’я та матеріальне становище дитини;
стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
інші обставини, що мають істотне значення.

Доказами зміни матеріального стану платника та одержувача аліментів можуть бути довідки про доходи, кредитні договори, медичні довідки, висновки лікарів, додаткові витрати на утримання непрацездатних батьків та будь-які інші документи, які можуть підтверджувати зміни матеріального становища, його погіршення або покращення.

Якщо погіршився стан здоров’я саме дитини, то доцільніше буде звернутись до суду з позовною заявою про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Стаття 185 Сімейного кодексу України передбачає, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого відповідна вимога не була подана, зобов’язані ( ) брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Для їх підтвердження у Вас в наявності повинні бути докази понесених витрат.
Це можуть бути чеки, квитанції, рекомендації, виписки з лікарні, консультаційні висновки спеціалістів щодо поставленого діагнозу дитини тощо. Заявляючи додаткові витрати, Ви в будь-якому випадку повинні їх обґрунтувати, тобто надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Доказова база є дуже важливою, так як через брак доказів і неналежну аргументацію сум грошових коштів, які Ви зазначите, суд може відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зазначаємо, що стягнення грошових коштів може відбуватися разово, з певною періодичністю або постійно. Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину визначається з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Розмір додаткових витрат завжди встановлюється у твердій грошовій сумі. Відсоток або частка від заробітку в цій категорії справ не застосовуються. В переважній більшості випадків суди стягують з другого з батьків половину від понесених позивачем додаткових витрат на дитину.

Позов про оплату додаткових витрат на дитину можна пред’явити за зареєстрованим місцем свого проживання чи перебування. При цьому Ви, як позивач, звільняєтесь від сплати судового збору під час розгляду позову в усіх судових інстанціях. Відкрити / Коментувати

2021-05-02 11:18:18 ​​З Великоднем

Бажаємо миру, добра, любові! Нехай цього дня ваше життя сповнюється щастям та благополуччям, а на душі завжди панує спокій!
Христос Воскрес! Відкрити / Коментувати

2021-04-30 16:54:37 ​​ У своїй діяльності фермерські господарства, сільськогосподарські товариства, а також прості громадяни (під час приватизації земельних ділянок, відновленні чи встановленні їх меж) не застраховані від виникнення земельних спорів.

Земельний спір – це будь-який спір, що виникає та/або випливає із земельних відносин.

Всі земельні спори можна умовно поділити на чотири види:
спори щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що власне і становлять земельні спори;
спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей, що становлять адміністративно-територіальні спори;
спори щодо меж земельних ділянок, порушення правил добросусідства, встановлення обмежень в використанні земель та земельних сервітутів;
інші спори, пов’язані з земельними відносинами.

ПОЗАСУДОВИЙ порядок вирішення земельних спорів
Земельні спори підлягають вирішенню:
Органами місцевого самоврядування у межах населених пунктів щодо:
меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян;
додержання громадянами правил добросусідства;
спори щодо розмежування меж районів у містах.
Держгеокадастром та його територіальними органами щодо:
меж земельних ділянок за межами населених пунктів;
розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.

Для вирішення земельного спору заінтересована особа або її представник може подати заяву в письмовій формі, яка має містити:
найменування органу, до якого вона подається;
імена сторін, які беруть участь у земельному спорі, телефон заявника або ім'я та телефон представника заявника, якщо заява подається представником, їх місце проживання або місцезнаходження;
зміст вимог і виклад обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги;
зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину;
перелік документів, що додаються до заяви.
Заява підписується заявником або його представником, із зазначенням дати її подання. Якщо заява про вирішення земельного спору подається представником заявника, до заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Земельний спір має бути розглянутий у тижневий строк з дня надходження заяви.
Ще дні законодавець залишає для передачі сторонам земельного спору рішення органу позасудової юрисдикції (органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин), у якому визначається порядок його виконання.

СУДОВИЙ порядок вирішення земельних спорів
Виключно судами вирішуються такі земельні спори:
з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб;
спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання – розгляд спору переноситься.
Відсутність однієї зі сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.

Для звернення до суду особа повинна скласти позовну заяву з доданими до неї документами, з урахуванням вимог законодавства в залежності від виду судочинства (цивільне, господарське, адміністративне). Відкрити / Коментувати