2022-05-15 19:33:51
Ірина Потапенко – одеська художниця та ілюстраторка книг. Тепер вона створює ілюстрації, на яких з гумором зображує життя під час війни.Раніше писала багато чорно-білої графіки, а сьогодні надає перевагу яскравим кольорам.
Ірина твердо переконана, що заради перемоги потрібно бачити та відчувати всі відтінки й тонкощі навколишнього світу.
Перші сирени застали художницю поблизу Одеси, в її невеликому дачному будинку.
Там вона з чоловіком залишаються і до сьогодні, а скромний підвал помешкання, схожий, за словами Ірини, на нору Гоббіта, став прихистком та місцем для творчості.
Мисткиня не приховує, що мала думки поїхати з України у пошуках безпеки, але вирішила покищо залишитись через внутрішню потребу бути тут і зараз та проживати болючі події війни разом з рештою українців.
Очікуючи в підвалі відбою чергової повітряної тривоги, вона почала створювати так звані "Підвальні хроніки" – серію кольорових малюнків, в яких відтворює нинішні реалії через власні переживання.
Далі її пряма мова.
"Як ти?"
Останнім часом на питання "як ти" звикла відповідати коротко "норм" або "жива", бо не хочу перевантажувати когось своїми страхами і щоденним завмиранням серця.
Намагаюся навіть витягнути своє почуття гумору, яке сховалось десь глибоко в середині, ніби тремтячий білий кролик.
Ще більше емоційно зблизилися з рідними, часто говоримо одне одному слова любові та підтримки.
Спілкуюсь з друзями тільки в соцмережах та по телефону.
Маю багато друзів-митців, серед них художники, музиканти. Спочатку вони не могли творити, а зараз деякі ходять вже на замальовки в місто, співають, пишуть вірші, пісні.
Усі ми впоралися з першим почуттям розпачу та жаху, намагаємося жити та працювати, підтримувати один одного.
Думала про те, щоб поїхати закордон, але поки вирішила залишитись вдома. Ми з чоловіком маємо дві великі собаки і четверо котів, з якими не так легко кудись поїхати.
2.5K views16:33
М
