Немає нічого важливішого за мову. Кожна дитина знає, що ми нею розмовляємо, домовляємося, щось просимо чи радимо іншим. Мова це інструмент. Як допоміжний (у чомусь), так і інструмент впливу.
Совок залишив нам по собі гори макулатури, тонни пережитків минулого та рускій язик.
Совок лишив нам по собі сусіда й “брата“, який через 30 років прийшов рятувати молодшого від гніту страшного українізованого суспільства.
Але ми за ті роки змінилися. Ми - багатонаціональні, демократизовані, з ліберальними поглядами та по-західному толерантні. У Дніпрі кожний знайде собі місце, буде почутий та зможе зустріти однодумців, якою б мовою він не висловлювався.
Але основа є одна, і це наша мова, своя, не запозичена, не щойно вигадана, не кособока, а чудова й старовинна, солов’їна мова. Вона має місце, велике та значне, тепер вже точно.
Берегти її, розвивати, знати, вивчати та виховувати у ній нові покоління – більше ніж місія кожного свідомого українця, кожного нашого патріота.
