Маю надію, ти розумієш…
Вибач, якщо я:
• не підтримаю розмову про прикорм сина.
• не зможу додивитися до кінця смішне відео з малюком.
• відхилю пропозицію зустрітися на дитячому майданчику.
• відмовлюся прогулятися по іграшковим крамницям.
• не прийду на День народження твоєї доньки.
• не стану хрещеною твоїй дитині.
• не кожного разу відповідатиму на дзвінок.
Це не про тебе. Це про мене. Мені болить. Прошу, зрозумій.
Переді мною шлях, кінця якого я не бачу. Відчуваю, як усі сили йдуть на спроби почути омріяні слова: «Вітаю, матусю»
Важко. Дуже. Але я не втрачаю надії!
Ми обов’язково все надолужаємо, обіцяю
Вам є кому сказати ці слова? Просто відправте цей допис. Вас зрозуміють!
Бережіть себе, у вас все вийде
