Я чекав триста сорок ракетних тривог.
Став ветераном підвальних епох,
Новинних облог та очікувань в дії .
Коли орки в Гостомелі нищили «Мрію»,
Щоденно плекав невимовну надію,
Що з тобою усе в порядку.
Ти знаєш, я чекав тебе кожного ранку…
З думками про тебе сідав за сніданки,
Відвідував парки та ходив в магазини.
Коли об міць АзовСталі дробилися спини,
Чернігівську область звели на руїни,
Я далі вичікував і пантрував.
Вже липень та серпень надворі минав,
А я, наче Хатіко, тебе виглядав,
На противагу болі та смерті.
Смс-ки у вайбер, листа в конверті,
Хоча б декілька слів на якомусь концерті
Про те, що ти поруч, просто довга дорога.
І з вірою в правду, Збройні Сили та Бога
Я побачу тебе і скажу : «Перемога»!
