Oleksandr_Vysotskyi⚫️

2022-09-01 12:42:23 Кохання проходить повз мене протягом.
У світі, де й досі приймають за одягом
Та проводжають найпершим потягом
За рейтингом соц.мереж.
Приналежність до брендів моїх одеж
Не рятує нічну самотИну без меж
Та лиш поглиблює це болото.
То ж, дякую «Глово» за вічну турботу,
«Водафону» мерсі за дзвінки по суботам ,
А «Сільпо» — бонсуар за листівки у вайбер.
Самотність — свобода… гартує характер.
Хоча й за це, забирає у бартер
Твої соціальні надбання :
Все, що було для тебе «кохання»,
Перейшло, вже давно, в Телеграм-спілкування,
Щоб самотнім не сунути в сон уночі.
Це немов ключарі, які згубили ключі.
Пропащого щастя творці й діячі,
Що не знають кохання в сучасному світі…
Воно для них неземне та десь на іншій орбіті. Відкрити / Коментувати

2022-08-26 17:09:07 Ще один вірш, котрий не сподобався Instagram. Відкрити / Коментувати

2022-08-26 17:04:44 Пам’яті тих, хто сьогодні не з нами.
Навряд чи це можна описати словами,
Але шана всім тим, хто своїми життями,
Дав можливість, сьогодні, знаходитись тут.

Тим, кому зброя тепер атрибут.
Законом життя є військовий статут
І замість кав’ярень — постійні окопи.

Хто затомість Провансу Старушки-Європи,
Бачить мордорських орків,бурятських циклопів,
К@ц@пських холопів, що так і будуть рабами.
Ми шукали героїв, а вони — поміж нами…
Продовжують битву днями й ночами,
Проклавши к свободі нелегкий маршрут.
Вони дали можливість знаходитись тут…
Не пізнати реалій тих жахливих спокут. Відкрити / Коментувати

2022-08-25 09:41:57 Я боюсь, що одного ранку,
На районах, де їздили танки,
Затанцюють під інстасамку.
І вона, отримавши бабки,
Виплатить з них на ракети податки.
«Внє палітікі музика», снаряди на ґанку.

Я боюсь що одного дня,
В нас попросить прощення rucня
І напне на нас «братське» весільне вбрання.
Маріуполь, Гостомель, жахи Ірпеня,
МиколаЇв,Донбас де живе вся рідня…
Все в одному моменті піде навмання.

Я дійсно боюсь, що колись серед ночі,
Випадково побачу на власні очі,
Як в країну повернеться бидло отроче.
Народ обере його в мери охоче,
У суди та парламенти, в церкви як отче,
Воно матиме змогу знову мізки морочить.

І простенька мораль варта купи скарбів :
rysофіла вбивають спочатку в собі,
Щоб зажити спокійно в своїм мирнім краю.
Ну а ті, хто на волю сьогодні слабі,
Спіткатиме доля нещасних рабів,
Бо рабів — не пускають до раю ! Відкрити / Коментувати

2022-07-01 19:52:35 Забуваю сказати вже в котрий раз.
Спілкування з тобою в воєнний час,
Відтепер величезна потреба.
Так, ці рядки будуть саме про тебе…
Діалог — наче ліки, ефект плацебо,
Імітує мирне життя.
Якщо новини — ракети, то твій чат — укриття,
Убиває всілякі дурні відчуття,
Що спіткають на кожному кроці.
Весь той шквал негативних емоцій,
Який я відчув у поточному році,
Неначе в якомусь жахливому сні.
Чернігів і Буча… ненависть ₚуsні
Азовсталь і Донбас, очі знову скляні
Та бажання помсти від цього жаху.
Якби не ти, я поїхав би дахом
А так ми разом і чекаємо краху
Сусідських псевдоцарів.
Без вагання та страху…
Бо закон так звелів! Відкрити / Коментувати

2022-06-21 18:56:10 Рівно рік, як завів коханку.
Щоб пити каву о п‘ятій ранку,
Шукаючи відповідь у світанках :
Навіщо я все це накоїв?
Серед купи людей та спиртових напоїв
Єдиний урок, який я засвоїв,
Це відчуття порожнечі та смутку.
Коханка стала духовним притулком,
В сімейній кар‘єрі найвищим здобутком,
Дике поле моєї душі.
Тепер я про неї пишу вірші
Його слухають якісь алкаші
З якими сиджу вночі у столиці.
Лівий берег Дніпра і якісь п‘янолиці
Що прийшли святкувати першу річницю
Моїх роковин за тобою.
Чи можна це назвати ганьбою?
Нехай підкажуть твої відчуття
Але таке воно є, мінливе буття
Саме тим з ким прожили яскраве життя
Ми не кажемо більше ні слова.
Тож кажу тобі дякую, знову
За емоції та розмови
І бувай, але без вороття. Відкрити / Коментувати

2021-10-30 13:16:54 В неї модерна, у мене пфайзер…
Ми не зможемо бути разом.
Різні магнітні частоти , зараза
І різні плани на подальше життя.

Поводить себе як капризне дитя,
Вдягає банти і в горошок плаття,
А мені треба бути дорослим.

Піти на роботу, стати серйозним…
Спочатку завод , а там, далі, хтозна,
Куди це життя занесе.

Так хочу з тобою по нічному шосе,
Об‘їхати світ та побачити все,
Що бачив лише на картинці.

Ми любим свободу, бо ми - Українці,
Тягнулись до Києва з сел і провінцій,
Щоб стати краще ніж наші батьки.
Написати про себе якісь рядки,
Залишитись людиною, та піти по-людськи! Відкрити / Коментувати

2021-10-14 20:02:31 Я зранку нап‘юся…Кави,
Воно дає відчуття Парижу.
Не був у Франції, аж цікаво,
Які там люди, курорти, лижі ?

Відчув самотність але й свободу,
Позбувся завищених самооцінок,
Навчився гуляти в осінню погоду,
Її любити , багряний відтінок.

Зустріну друзів, побачу мати.
Надія на краще, що точно не згасне.
Насниться батько, його цитати,
А інше пофіг, життя — прекрасне! Відкрити / Коментувати

2021-05-04 19:14:08 Вся інформація для допомоги Саші Смітюху наявна за посиланням : https://taplink.cc/alionasmitiukh Відкрити / Коментувати