Olesya O.O. О котрій прокинулася - не пам'ятаю. Можливо о пів | Моя Війна

Olesya O.O.

О котрій прокинулася - не пам'ятаю. Можливо о пів на шосту ранку. Чую - сестра будить чоловіка. Перше що почула: "атака". Чомусь подумала, що на її підприємство здійснили хакерську атаку і її викликають на роботу.
Встала, питаю. Сестра дивиться на мене: "Ти не чула вибух?" Ні. "Як ви вдвох не чули?"
Її чоловік також не чув. Через те, що він гучно хропить, а спить, як богатир і до ранку його не добудешься, сестра спала у залі. Там то вона и почула вибух. З її слів, скло на вікні задризжало.
А тепер ніхто не спав. Згодом і я почула вибух.
Моє начальство наказало усім сидіти вдома. Чоловік сестри також не поїхав на роботу. Ми дивилися новини. Вибухи були майже по всій Україні.
Почали дзвонити клієнти. Більшість переживали за завтрашній день реєстрації. Це важлива процедура. Усім кажу, щоб сиділи вдома, у понеділок наберу. Один побажав успіхів і додав: "сподіваюся, ще побачимось".
Але вгадайте, кого змусили їхати на роботу? Сестру! Її боссам було байдуже на військовий стан.
Але через декілька годин вона повернулася: підприємство додумалося відпустити співробітників додому. Сестра та її чоловік пішли по магазинам: збиралися закупитися на три дні. Мене не взяли. Надворі знову і знову лунали вибухи. Чомусь гадали, що усе скоро закінчиться. Мама вмовляла мене та сестру брати квиток на поїзд та їхати з Харкова. Ми не послухали. Я відчувала, що краще вже не буде, треба тікати, але щось тупе, що не раніше не хотіло чути про війну - тепер не хотіло чути про переїзд!!! Позвонила колезі - вона також впевнена, що вже у понеділок ми вийдемо на роботу.

#МояВійна