Сьогодні в #історія_українських_вуглеводнів знайомимо вас з лю | NaftogazUA

Сьогодні в #історія_українських_вуглеводнів знайомимо вас з людиною, яка очолювала Опарський газовий промисел ( cutt.ly/lwqjBpJ3), не залишила його навіть в розпал Другої світової, був арештований нквс, але все одно залишився вірним своїй справі.

Кар’єра Михайла Ленишина розпочалась далеко за межами України. У 1919 році він був інтернований до Чехословаччини, де закінчив вищу гірничу школу в місті Пршібрам. Не знайшовши роботу на Галичині, він з 1926 року працював на вугільних шахтах у Чехії, а також на бурінні свердловин поблизу міста Брно.

Після повернення у 1941 році до України Михайла Дмитровича призначили керівником Опарського газопромислу. Він зберіг виробничі об’єкти від руйнування під час активних бойових дій, запобіг евакуації до німецького тилу і навіть залишився очільником при радянській владі.

Ба більше, восени 1944 року під керівництвом Михайла Ленишина було ліквідовано відкритий газовий фонтан на свердловині №3 – Опари. Радянський бойовий літак врізався у фонтанну арматуру – це й призвело до аварії. За цю операцію чоловіка навіть нагородили державним орденом високого рівня.

Але радянська влада не була б собою, якби не заарештувала такого висококваліфікованого спеціаліста. Некомпетентні втручання партійних органів у розробку родовища, з якими, звісно, не погоджувався Михайло, стали приводом звинуватити його в саботажі. До того ж влада пригадала йому службу в Українській галицькій армії та боротьбу за Незалежність України.

Після відбування покарання в 1956 році Михайло Дмитрович повернувся на рідний промисел та працював там оператором аж до свого 70-річчя.

Пишаємось нашою історією та людьми, які її творили!