На Київщині за 4,3 млн грн планували відремонтувати вигадане у | Погляд Приходька

На Київщині за 4,3 млн грн планували відремонтувати вигадане укриття.

У грудні 2022 року Бородянська селищна рада замовила ремонт укриття для дітей на території гімназії. Для цього з бюджету планували виділити 4,3 млн грн. Сільрада самостійно обрала підрядника (ТОВ "БЦРЕМСЕРВІС).

Цією закупівлею зацікавилася Державна аудиторська служба й виявила, що за адресою, де мав проводитися ремонт, укриття не було, але підряднику все одно виплатили аванс у розмірі 1,47 млн грн. Насправді, почалося будівництво незрозумілого об’єкта. Після перевірок кошти з авансу повернули.

За своєю природою, я не належу до тих, хто з будь-якого приводу починає кричати «Різати/вішати/стріляти!», адже розумію, що ніхто такого робити не буде. За своєю природою, я постійно наголошую на більш жорсткому законодавстві на час дії воєнного стану. Оце да.

Якщо ми, перманентно, протягом двох з гаком років, по всій Державі спостерігаємо просто бал-маскарад корупції і казнокрадства, а до реальних вироків справа доходить далеко не завжди - значить у законодавстві щось не те і щось не так.

Ну а на моральному боці конкретно цієї історії я хотів би зупинитися окремо: Бородянка. Одне з містечок під Києвом, яке страшно постраждало під час російського повномасштабного вторгнення 24.02.2022. Весь світ бачив знакову світлину з простреленою головою памʼятника Шевченку, всі знають про те, як знищувався центр Бородянки, як гинули люди, як не від обстрілів так від знущань і катувань з боку росіян…

А тепер там спробували ремонтувати вигадане укриття, ще й прикрившись дитячими потребами у ньому. Це - дно і ганьбище! А ще більше дно і ганьбище в тому, повторюсь, що куди пальцем не тицни - попадеш або в аналогічну або у схожу ситуацію.

Блінкен під час нещодавнього візиту до Києва сказав, що треба боротися з корупцією. Чи справили на мене враження його слова? Ні. Мені стало сумно, бо нам вже стільки разів вказували на цю проблему, що все це стало нагадувати старий анекдот:

Мама кричить у вікно маленькому сину:

- Льоша, іди їсти!
- Мам, можна я ще 15 хвилин погуляю?
- Добре

Проходить 15 хвилин:

- Льоша, іди їсти!
- Мам, а можна я ще 15 хвилин погуляю?
- Ну добре

Проходить ще 15 хвилин - та ж ситуація. Потім проходить 15, 30, 45 хвилин, година… Зрештою, крик з вулиці:

- МААААААМ!
- Що Льоша?
- А чого ти мене не кличеш їсти?
- Іди їсти
- А можна я ще 15 хвилин погуляю?