Як нас багато!
Кожного дня ми проживаємо величезний спектр емоцій.
Хочеться писати вірші, сублімувати у творчість та кричати у весь голос.
Та саме зараз творчість знаходить великий відгук, адже нас об’єднує одна біль та одна велика віра.
У будь-якій справі потрібен досвід та напрацьованість, проте порив творити у моменті працює найкраще. Те, що не вдається виразити словами та пояснити навіть собі, часом з’являється у новій формі.
З початку війни я почала малювати стікери та ілюстрації на невеликому екрані телефону, згодом я почала малювати фарбами по тканині, таким чином проживаю емоції і знаходжу спосіб відволіктись, розвиваю новий навик та спостерігаю за прогресом.
І насправді це дуже допомагає.
Тому як настають моменти, коли не знаєте і не розумієте, куди себе діти - малюйте, пишіть вірші, голосно співайте, не думаючи про результат.
Головне - прожити емоції.
