Сьогодні конструктивізм став офіційною догмою у суспільних нау | Ніцше, думи, два клевця

Сьогодні конструктивізм став офіційною догмою у суспільних науках. Все значиме (нація, сім’я, колективна та особиста ідентичність і т.п.) оголошується «конструктом», який підлягає «вдосконаленню» , «деконструкції» або викоріненню. Британський еволюційний психолог Едвард Даттон висуває аргументи проти конструктивізму.
ПРОБЛЕМИ З КОНСТРУКТИВІЗМОМ
Загалом, можна виділити ряд проблем з кожною теорією конструктивізму. Насамперед усі вони базуються на культурному або екологічному детермінізмі. Розгляньмо, до прикладу, Бартову теорію. Якщо ми запитаємо себе, чому одна етнічна група переймає одну культурну практику, а сусідня – іншу, то відповідь буде наступною: тому що в них різна історія. Історія, як раніше зазначалося, це те, як культура поводиться протягом певного проміжку часу. Тож якщо ми себе запитаємо, чому дві етнічні групи мають різну історію, то відповідь буде – тому що в них різна культура, а культура, в свою чергу, різна, бо різна історія. Відтак, ми опиняємося в «хибному колі» (лат. Petitio Principii), яке можна вирішити лише переосмисливши історію та сприймаючи її як дану небом і втілену в різних культурах.
Крім того, є потужний емпіричний аргумент проти культурного детермінізму. Культура, з антропологічної точки зору, стосується способу життя групи. Відмінності в тому, як кожен індивідуум проживає своє життя, значною мірою зумовлені генетичними чинниками. Наприклад, було доведено, що рівень інтелекту на 80% спадковий. Проте інтелект передбачає рівень освіти на 50%, дохід – на 30%, а шкільні досягнення – на 70% (Єнсен, 1981). Інтелект – віщун здоров’я та довголіття. На національному рівні він передбачає низький рівень релігійності, злочинності, народжуваності та політичного лібералізму і високий рівень національного багатства, здоров’я, середнього рівня освіти, санітарії і навіть щастя (Лінн і Ванханен, 2012). І справді, дослідження виявили пов’язані з регіональною культурною специфікою відмінності в поширенні різних форм певних генів. Як ми побачимо пізніше, A118G (OPRM1) є генетичною основою страху перед соціальною ізоляцією. Поліморфізми G та A у цьому гені регулюють μ-опіоїдні рецептори. Дослідження виявило, що фМРТ-суб’єкти з G-алеллю демонстрували неприємні відчуття, коли їх виключали з ігор з м'ячем (Вей та ін., 2009). Вей та Ліберман (2010) виявили кореляцію між частотою G-алелей у популяції та колективізмом її культури. Вони відзначили, що частота G-алелей серед азіатських популяцій набагато вища, ніж серед європейських. Тож є серйозний привід вважати, що культурні відмінності частково зумовлені генетикою.
Dutton Edward. Race Differences in Ethnocentrism (Budapest: Arktos),2019