![]()
Володимир отримує погони старшого лейтенанта від командира 32-ї бригади Дениса Мерзлікіна. Прямо на робочому місці. У штабі всі відриваються від роботи буквально на хвилину – спонтанні урочистості довше не тривають.
Володимир — начальник служби, яка збирає інформацію з підрозділів, аналізує її та наносить на робочі карти. Робота відповідальна й виснажлива.
“Працюю з ранку до ранку”, — напівжартома пояснює вже старший лейтенант. Розумію, жарту в його словах не багато.
Після початку великого вторгнення Володя сам пішов у військкомат, потрапив в 30 бригаду. В другому стрілецькому батальйоні командував взводом. Воював у Бахмуті. Потім ротація – перевели в Черкаси. Згодом сюди, в 32-гу.
“Бойовий досвід у нинішній роботі неймовірно допомагає, — пояснює офіцер, — я точно уявляю, що відбувається на позиціях, знаю як усе влаштовано, мені не треба нічого пояснювати”.
Наша розмова тривала кілька хвилин, ще трохи часу — на привітання від колег, і Володимир повертається на робоче місце. Війна триває.
