Рівно рік тому, в той сам день, коли ведмедчук отримав підозру | Ostap Drozdov

Рівно рік тому, в той сам день, коли ведмедчук отримав підозру про держзраду, я отримав «публічний осуд» від Комісії з журналістської етики (голова Куліков). За амеб та інфузорій – так я назвав соотєчественніків, які вимагали вернути їм канали держзради.
Публічний осуд. Дати догану. Привселюдно насварити. Рік тому!

Минув рік. А нічого не змінилося. Успішно ведучи війну, ми повністю програли журналістику.
Минулорічні засуджувальники перевзулися на льоту, але, таке враження, досі живуть у паралельній реальності, яку колись придумали всеядні безпринципники для ідеальної, розмореної достатком країни вічної сієсти.
Питаю нині: навіщо ви запрошуєте одіозних сексотів? Мовчать, ігнорують і запрошують.
Питаю: навіщо ви допомагаєте ворогові далі русифікувати медіа-простір? Мовчать, ігнорують і свої блоги записують рос.мовою.

Зараз в нац.етері – передсмертні спазми 30-річної псевдооб’єктивності, яка, властиво, й призвела до зашкалу покладів вати у розстріляній країні.
Країну погубила безпринципність, безхребетність. І вашим і нашим. Ні риба ні м'ясо.

Всі, хто минулоріч розпинав за антиросійську позицію, зараз просто грають в патріотизм. А завтра, коли всіх попустить трішки, вернуться до «професійних стандартів», які зобов’язують «збалансовано подавати інформацію».

Для них рік тому вигук із передової «слава нації – смерть москалям» був мовою ворожнечі. Через півроку стане знову. Я їх знаю.