2022-04-26 17:14:56
Кілька слів стосовно можливої зміни назви нашого міста.
Війна, розв’язана російським агресором під надуманими приводами, а насправді заради винищення всього українського, спонукає нас зробити єдино можливий висновок: тільки раби можуть називати свої вулиці, площі та міста на честь завойовників.
Нагадаю, у 2016 році на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» у Новомосковську було перейменовано 46 вулиць, провулків і площ.
Назва нашого міста напряму під дію цього закону не підпадає, бо до Новомосковська не можна застосувати жодне з передбачених у законі визначень – «комуністичний», «нацистський» чи «тоталітарний». На перейменуванні міста не наполягав і Український інститут національної пам’яті. Та й самі новомосковці, як пам’ятаємо, остерігалися навіть перейменування вулиць через побоювання можливих непорозумінь з оформленням документів щодо прав власності. Але побоювання виявилися марними, жодних проблем з паперами не виникає.
Зараз у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт про деколонізацію топонімії. Тобто пропонується заборонити назви географічних об’єктів, що пропагують і символізують державу-окупанта – російську федерацію.
Та навіть якщо цей законопроєкт не буде підтриманий народними депутатами, то питання – чи перейменовувати, чи залишити назву нашого міста - ми все рівно підніматимемо. Але не зараз.
Чому не зараз?
Це не може бути моє рішення чи рішення депутатського корпусу міста. Бо змінити назву вулиці і назву міста – це різні речі. Хоча б тому, що остаточне рішення в питанні перейменування міста приймає не міська, а Верховна Рада – за поданням міської ради.
Щодо подання міської ради, то я переконаний, що воно повинно базуватися на врахуванні думки широкого кола громадськості. І не лише користувачів соцмереж, а й тих, хто не користується гаджетами. Тут важливо почути думку максимально можливої кількості городян.
Я не хочу, щоб ми навіть починали процес визначення громадської думки без приблизно п’ятої-шостої частини населення міста, яке наразі виїхало в західні області країни й за кордон. І тим більше – без тих, хто зі зброєю в руках нас захищає.
Безумовно, більшість українців зараз дратують назви, які нагадують росію чи представників її культури – письменників, художників. Культура, на якій можна виховати лише вбивць, ґвалтівників і мародерів, не заслуговує на повагу та прославляння. Бо вектор цієї культури спрямований на дно – услід за рускім карабльом...
Тому не виключаю, що процес дерусифікації в Новомосковську охопить на додачу ще й назви деяких вулиць. Але все вирішуватимемо колегіально, з урахуванням думки жителів цих вулиць.
Наше місто за свою багатовікову історію перейменовувалося не раз. Чому в його нинішній назві є згадка про москву, досі історики нам нічого так і не сказали. До речі, місто з точно такою ж назвою є в Тульській області росії. Тобто, ця назва не є унікальною і потребує додаткових роз’яснень, щоб пояснити, про яке саме місто йдеться.
Якщо більшість городян все ж висловиться за перейменування міста, тоді будемо визначатися з назвою. У якій формі ми це зробимо – подумаємо разом. Створимо компетентну комісію для узагальнення пропозицій, організуємо «круглі столи», публічні дискусії, опитування в соцмережах, опитування думки людей у дворах та на мікрорайонах тощо.
У будь-якому випадку це проходитиме демократично. Але після нашої перемоги.
А зараз кожному з нас є чим займатися. Зараз інші пріоритети.
Не хочеться нагадувати, що саме місяць тому відповів президент на пропозицію деяких народних депутатів, яким стало скучно, стосовно необхідності зміни Державного Гімну України. Лише скажу, що кожен житель Новомосковська зараз, під час війни, може за бажання знайти точку докладання своїх зусиль на користь міста, на користь країни, на досягнення перемоги.
Дякую тим, хто це розуміє і спрямовує саме на це свої духовні й фізичні сили.
Переможемо!
276 views14:14
Н
