лежиш собі на опалому листі, зібраному в одну велику кучу. вг | перехрестя почуттів

лежиш собі на опалому листі, зібраному в одну велику кучу.
вгорі - складне переплетіння абрикосових гілок на яскраво-блакитному тлі. сліпучо гарно, бо сонце, на диво, сьогодні особливо привітне.
заплющуєш очі.
тіло відчувається по-інакшому, воно одразу стало занадто важким, щоб різко вставати, взагалі ворушитись.
дихання стає повільнішим, а з ним і думки. перестрибуючи в голові від спогадів до розмислів, врешті падаєш у дрімоту.
чуєш, тебе гукають до роботи? час вставати.
#mind