2021-11-30 19:44:30
#козаччина
П
ро гніздюків і січовиків
— Ну, а як же запорожці розпоряжались тією землею?
— Так розпоряжались, шо вона у їх була вольна, обтова; так, де хто оббере собі місто, де кому охота припаде, там і сіда, де хто живе, там і владіє: ти живеш тут, так тут і владій, а ти живеш там, так там і владій. І Боже мій, і батечку мій, один од другого оре на двадцять верст! Так і жили запорожці. Оце викопа собі землянку, заведе яку-небудь худобину та й кочує. Тілько такій зветця уже не лицарем, і не товаришем, а сиднем, або гніздюком. Так таки й звутця: сидні та й сидні, гніздюки та й гніздюки. Вони були жонаті, діток мали собі, а жили так собі по п’ять, по десять чоловік, розводили худобу, занімались охотою: той підстереже козу, той уб’є кабана, та нанесуть махану того, що ціла біда. До них приходють уже деякі із Січі та й харчуютця. Гніздюки і пасіки розводили, і мед готували. Худоба – ото саме їх і багатство, а з Січі вони вже паю ніякого не брали.
Січовики – то вже особа статья. Вони жили так, шо їх і не вгадаєш: сегодня тут, у Січі, а завтра Бог знає де: по степах, по балках та по вибалках; зберутця у ватаги та й чимчикують, куди треба. Ці вже на війні розживались. Розбивали разні городи, лядські та турецькі, і забирали там, шо тілько можно було забрати.
Іван Розсолода, 116-літній син січовика у інтерв'ю Д. Яворницькому. "Запорожжя в залишках старовини і переказах народу"
645 views16:44
Л
