«літаки схожі на людей. вони теж падають» в аеропортах містят | xofner’s diary

«літаки схожі на людей. вони теж падають»

в аеропортах містяться спогади. особливі спогади про усе, починая від об’єднання і розлуку, закінчуя до знаходження. може, там знаходять загублені речі . . а може, й людей

руки тремтять, тривога знову захватила розум. літаки, аеропорти, хоч мала висота - це зовсім не для мінхо. щоб позбутись очікуваної тривоги він замовляє собі капучіно і бере бутилку води. бариста ласкаво усміхається та віддає хлопцю його каву.
«в літаках нема нічого страшного, тоді чому я боюсь?» - чомусь в цей момент неозвучані думки як раз стали озвученими вголос

- може тому що літаки схожі на людей? вони теж падають . . чого ти тремтиш? - помітивши спитав незнайомець, - в тебе вода є? я дам тобі заспокійливе

- дякую, все добре, не треба. - швидко у відповідь сказав мінхо, - . . я мінхо

- о, а я хьонджин! куди тримаєш маршрут?

- на фінляндію, а ти?

- тільки ідіоти летять взимку до фінляндії. до речі, я теж туди їду :)

завдяки незнайомцю на ім’я хьонджин мінхо зміг нормально сісти у літак. завдяки хьонджину його руки не тремтіли. а трохи згодом завдяки джинні він зміг побороти свою тривожність

в аеропорті знайшлись двоє загублених душ, які потребували любові