Тут заговорено на любов. Тут самі собою сіються шавлії просто | Українська поезія📖

Тут заговорено на любов. Тут самі собою
сіються шавлії просто в грунт. І шорсткі і сині
ночі, як шавлії, шелестять під вітрами осені.
Тут у ріках вода стає на зиму такою незбагненною, голубою,
і дерева шепчуть над ріками – голоси у них голубині,
із шипшиновими відлуннями, оксамитовими і млосними.
Тут накривається степ небом темним, як океаном
накриваються піски золоті, безцінні;
і земля, ніби кров, густа і брунатна, тепла на дотик.
Тут навіть зниклі безвісті стають насправді туманом,
осідають цілющим маревом на вигини і щілини
поранених полів, виснажених, завмерлих в дрімоті.
Тут заговорено на життя, і життя на подив
сміхом дитячим кублиться в оселях, як лиси у норах,
цвітом вишневим невчасним криє сади, де снаряди вивернули коріння,
сизими хмарками у повітрі холодному людський означує подих.
Тут заговорено на любов, на любов – почуй, не на вогонь і порох,
тут заговорено же – смерте, не руш, не дай спинити це говоріння.

Катерина Бабкіна