вісім років казати: в мене вдома війна щоб нарешті прийняти: м | Українська поезія📖

вісім років казати: в мене вдома війна
щоб нарешті прийняти: мій дім – це війна
її потяг повільний зі сходу на захід країни
у якому смерть життя перевозить
 
ніч заходить у землю судомами квітів змарнілих
і лягає в роти нам гнилими зубами мовчання
наша мова тепер – волонтерсько-біженський чат
у якому сирени співають пісень Одісею
 
наша пам’ять тепер – брудна вишиванка свободи
її довга хода від серця до серця

Ія Кива