indian summer літо втікає з пір'ям у голові, з прапором сонця | Поетична майстерня Паші Броського 🪶

indian summer

літо втікає з пір'ям у голові,
з прапором сонця, з вишнями у волоссі
літо в останній день як почнеться осінь
запустить холодні пальці в тепло землі.

станції сплять, і тихо дрижить трава
від перших далеких звуків, вібрацій колій.
дівчина-сонце з'являється на пероні
її зустрічає пилом блідий вокзал.

яблука стиглі повисли.
І в небі дим.
сива коса бабусі, як сніг, що влітку.
пахне колоссям жита мінливий вітер
дівчина-сонце каже йому: "Веди!"

хлопець-планета. холодний далекий світ
тануть в промінні сонця його долоні
жваво стрибають в руки і він їх ловить
скачуть по тілі голками й лізуть під

шкіру.
йому це чуже. його світ малий,
в нього лиш рідне плем'я й вугільний погляд,
дівчина-сонце шепоче, як мишам поле
тиху мелодію перед початком злив.

ранок приносить запах степів, лісів.
лопатів вітряка, що в ранні іскряться
хлопцю сьогодні станеться дев'ятнадцять.
дівчині-сонцю скоро вже двадцять сім.

яблука стиглі повисли.
і в небі дим.
стомлені духи біля старих вігвамів
вийшли зі схованок срібним світанком рано
в кошики щоб зібрати свої плоди.

Сатурнове Море