Можливо, наступних завдань буде декілька. І, якщо тижня не вис | Поетична майстерня Паші Броського 🪶

Можливо, наступних завдань буде декілька. І, якщо тижня не вистачить, трошки подовжимо. Будь ласка, не називайте це конкурсом – це не конкурс. Я би назвав ці завдання – літературним психоделіком, котрий розширює вашу свідомість і дозволяє поглянути на поезію, на світ і на себе трошки під іншим кутом.

По-перше – коли багато людей виконують однакове завдання – це зближує і єднає, але і одночасно показує те, наскільки люди різні і наскільки по-різному мислять і по-різному дивляться на одні і ті самі речі. Після цих завдань автори починають дивитись на світ ширше. Ширше не лише в плані поезії.

По-друге – апетит приходить під час їжі. Включається здоровий азарт, почуття білої заздрості, хочеться прокачати поетичні скіли і надрати м'які зніжені та розслаблені від браку справжнього римохижака у джунглях письменництва літературні дупки конкурентам.

По-третє – ми не даруємо жодних призів переможцям та і переможців, як таких у нас нема. Є ті, хто блискуче виконали завдання, ті, хто більш-менш добре і ті, хто ліниві, або надто самозакохані і нікого не хочуть і не вміють слухати.

По-четверте – це пам'ять. Приходите ви, наприклад, на поетичний вечір, а там виходить поет і читає: "Криса, бачок, палахкотіти, хвіртка, серпанок...", а ви такі: "оп-оп, фраєрок, а ти часом не на завдання це писав?" Зближує? Зближує...
__________________
І ще цікавий нюанс – за перебігом завдання слідкує дуже багато людей, які самі не пишуть вірші, але їм реально то цікаво. Тому поети, які приймають участь у завданнях краще вкарбовуються в пам'ять публіці.